В особовій справі викладача Ужгородського державного університету Петра Лінтура є аркуш із переліком опублікованих ним до 1950 року наукових праць, і в тому списку другою позицією, після книги про Митрака, зазначено: "И.Сильвай. Жизнь и деятельность. Ужгород, Школьная помощь, 1938. — 64 с". А в домашньому архіві вченого зберігається рукопис "История печатания моих книг". Там згадано й про історію цього видання: "Набір книги зроблено в типографії "Школьная помощь" у кінці 1938 року. Вона не вийшла у світ. Коректуру в 1945 році дав секретарю обкому партії Пінчуку, і той "загубив" її". Про цю книжку йшлося пізніше — у листуванні Лінтура з "Держлггвидавом України" про видання збірника "Письменники Закарпатські XIX століття", до якого мали увійти твори Духновича, Павловича, Митрака, Сільвая, Кралицького, Попра-дова і Фенцика. У листопаді 1955 року зав. редакцією української класичної літератури О.Микитенко попросив упорядника: "Чи не можете Ви прислати нам на короткий час для ознайомлення Ваші книги про Митрака і Сільвая?".
До цього можна додати й свідчення Петра Продана — у його автобіографічній книжці "Од отчого порога" (Ужгород, 2006): "І вже тоді він (Петро Лінтур, у 1940 році. — І.С.) серйозно займався вивченням літератури нашого краю. Часто в періодичних виданнях того часу друкувалися його статті на літературні теми. Підготував окремі книжки про творчість Сільвая і Митрака. Одна з них, про Митрака, була надрукована, друга, присвячена творчості Сільвая, в 1938 році вже була в наборі, та не побачила світ у звязку з історичними подіями того часу. В одній із наших бесід Лінтур розповів мені про це. Устиг підготувати і видати в той час "Автобиографию" І.Сільвая".
Остання фраза — також про незабібліографоване видання Петра Лінтура. ї32-сторінкову "Автобиографию" Івана Сільвая видано у 1938 році в ужгородській типографії "Школьная помощь", але без зазначення імені упорядника. Правда, після короткої післямови є ініціали: П.Л. їх можна розшифрувати: Петро Лінтур.
Той факт, що в домашньому архіві вченого зберігається об'ємний рукописний том "Стихотворенія" Уриила Метеора (псевдонім І.Сільвая), який відкривається "Автобиографіей автора" (crop. І-ХСІІІ), дає підставу стверджувати: публікацію міг зробити тільки той, хто мав доступ до рукописного оригіналу. Зіставленням рукописного тексту автобіографії Сільвая з надрукованим виявлено повний їх збіг.
Усе це розширює інформацію про внесок П.В.Лінтура у вивчення будительства як одного із напрямів літературного процесу на Закарпатті у другій половині XIX століття.