13-річний Сергій Качайло повісився в останній день канікул, бо дуже не хотів іти до школи (РОЗШИРЕНО)

— Третій день із хати не можу вийти, — плаче 69-річна Єва Качайло, бабуся загиблого. — Вчора так тиск скочив, що ледь не вмерла.

До Закарпаття Єва Качайло з дочкою Любов’ю та онуком Сергієм переїхали три роки тому. До цього мешкали в російському місті Петропавловськ-Камчатський.

— Купили тут дешеву хату, — каже. — Сергія віддали до четвертого класу місцевої школи. У Петропавловську внук відмінником був, грамоти получав. А в Тур’ї-Реметі став замкненим, тихим. Скаржився на однокласників. Казав, що діти його дражнять, б’ють.

— Сергійка не злюбили за те, що він розмовляв чистою українською мовою, — каже мама Любов. — А дражнили, бо мав привідкритого рота через поліпи в носі.

Сергій Качайло не раз повертався зі школи з розбитою головою, розірваними одягом, брудним портфелем, без шапки.

— Діти вигнали його на останню парту, його сумкою грали у футбол, — плаче бабуся. — Я іноді виходила зустрічати його до школи, щоб уберегти.

Останнього року Сергій просив бабусю перевести його у паралельний клас. Мовляв, не витримує знущань однокласників.

— Ми якось не хотіли шум через це підіймати, — зітхає пані Єва. — Пояснювали все учителям, класному керівникові. А потім махнули рукою. Думали — переросте.

Із 23 до 29 березня у школі були канікули.

— Онук цілий тиждень сидів удома, — веде далі. — Зрідка я дозволяла йому сходити до комп’ютерного залу. Подивитися, як старші хлопці грають. У суботу Сергійко грався у дворі з велосипедом, кішкою. А я йому: грайся, але ж у понеділок до школи. Він як почув, давай благати, щоб зробила йому ще хоча б один вихідний. Страшно не хотів іти.

29 березня Єва та Любов зібралися в ліс. Родина часто проводила пікніки на вихідні. Кликали Сергія, але той відмовився. Відпросився дивитися телевізор. Мама з бабусею наказали нікуди не виходити і пішли самі. Повернулися о 16.00.

— Зайшли до хати, двері були відчиненими, — схлипує Єва Качайло. — Я почала гукати Серьожку. Дивлюся, а двері на горищі відчинені. Серце аж тьохнуло. Піднялася сходами й остовпіла: Сергійко висів на мотузці, ноги піджав. Я заверещала, хватанула дитину, прибігла дочка. Робили штучне дихання, але тіло було вже холодне.

На тумбочці у спальні жінки знайшли записку: ”Бабушка, я більше не можу. Пробачте, що я так”.

На похорон прийшли всі шестикласники зі школи. Однак на поминках були лише школярі з паралельного класу.

— Ті діти інакше ставилися до Сергія, — каже пані Єва. — Поважали його. Тому внук і хотів перевестися до них.

Районні міліціонери порушили кримінальну справу. Однак керівництво школи відкидає зв’язок між самовбивством і шкільним життям.

— Сергій ніколи не скаржився на однокласників, — відрізає директор Йосип Товтин. — Та й самовбивство сталося, коли він був на канікулах.

Теги: школа, повіситися, канікули

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати