Від інвалідності ніхто не застрахований...

У розвинутих країнах Європи та Америки проблемами цієї верстви населення опікуються по-особливому, дбають, щоб вони почували себе повноцінними громадянами суспільства. На жаль, цього не скажеш про нашу державу, де суспільний захист зведено до мінімуму. Це стосується і Свалявського району.

Наприклад, у Свалявському районі проживає 2207 інвалідів. Серед них дітей-інвалідів - 160, інвалідів 1-ї групи - 254, 2-ї групи - 765, 3-ї групи - 998 чоловік. А проблем у них чимало І кожна потребує негайного вирішення. Зокрема, працевлаштування інвалідів. У районі навіть молоді здорові люди не можуть працевлаштува-тися. Підприємства закриваються, заводи розвалюються, сільське господарство також не процвітає. Тож люди "мотаються" по всьому світу, щоб заробити якусь копійку, аби прокормити свою сім'ю.

У районі не дотримуються Закону "Про бронювання робочих місць для інвалідів". Як відомо, видано Указ Президента і прийнято Постанову Кабінету Міністрів про створення так званих "інвалідських" підприємств, на яких повинно працювати не менше як 50% інвалідів. Я вже неодноразово виступав на різних "круглих столах" в РДА, на різних зібраннях, конференціях, писав у своїх статтях у свалявських та обласних газетах, що в цьому питанні Свалявська районна влада не сприяє створенню цих підприємств або створюють їх ті люди, які, як кажуть, "мають гроші" і все використовують таким чином, щоб менше платити державі податків, а інвалідів на цих підприємствах не працевлаштовують. Тому і залишаються наодинці зі своїми проблемами інваліди й оббивають чиновницькі пороги з простягнутою рукою. їм не вистачає коштів на найнеобхідніше, на життя, не кажучи вже про лікування.

Видано Указ Президента "Про створення безбар'єрного середовища", тобто вільного доступу людей на інвалідних візках в адмінбудинки, лікарні, поліклініки, торгові та культурні заклади. А у Свалявському районі влада так "відгукнулась" на цей Указ Президента, що навіть у адмінбудинок райдержадміністрації легше інваліда разом із інвалідним візком внести на руках, ніж "провести по встановленому доступу" по ступенях.
Інваліди 1-ї та 2-ї групи мають право придбати ліки з 50% знижкою вартості, а інваліди Великої Вітчизняної війни - на всі 100%, тобто безкоштовно. Але, щоб придбати ліки по пільгах, потрібно, щоб спочатку лікуючий лікар виписав рецепт і то тільки на ліки, які є в списку. Після того необхідно з тим рецептом дійти до завідуючого поліклініки, щоб він підписав цей рецепт. А після з поліклініки необхідно йти в іншу будівлю, в лікарню, щоб підписав головний лікар. Ясно, що головний лікар не чекає інваліда, коли він прийде, і доводиться по півдня чекати, щоб попасти на прийом до головного лікаря районної лікарні, інколи і на другий день приходити, бо головний лікар то зайнятий, то його немає. Після того, як завізував рецепт головний лікар районної лікарні, необхідно знову .піти у поліклініку, щоб поставити печатку на рецепті. Після чого з цим рецептом ідеш до центральної аптеки, щоб придбати ліки. Бувають і такі випадки, що в аптеці таких ліків немає... Тому інваліди не завжди користуються цими пільгами, адже не так легко їм "вибігати" свої ліки.
З метою розв'язання повсякденних потреб інвалідів необхідно постійно надавати їм як фінансову, так і практичну допомогу. А Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" потрібно виконувати на практиці. А не на паперах чиновників. Про інвалідів згадують тільки 3 грудня, в День інвалідів, і для галочки про проведення заходів до цього дня.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати