Видання «Йосип Бокшай» через дизайнерські промахи нагадує домашні фотоальбоми радянської доби

Попри окремі винятки, картини укладено у хронологічному порядку, що сприяє формуванню певного уявлення про творчий шлях майстра. Репродуковані композиції захоплюють різноплановістю творчих уподобань художника та віртуозністю, з якою Бокшай вирішує поставлені перед собою завдання. Публікація бібліографії, що становить 70 позицій, робить добру послугу дослідникам творчості майстра. Однак переважна більшість праць, поданих у бібліографії, опублікована до 1990-х років.

У реквізитах видання зазначено, що тут репродуковано 87 живописних та графічних творів. На жаль, з мистецтвознавчих статей не можемо довідатися, чи це все музейне зібрання творів художника, чи тільки частина? Каталог творів із фондів музею «Мистецтво Закарпаття» наводить 88 робіт. Здавалося б, різниця в одну роботу не є суттєвою. Проте у дослідника може виникнути думка про втрату одного твору, а якщо це не так, то необхідно було б це зазначити у тексті. Немає також жодних пояснень щодо того, чому одні й ті ж твори у двох різних каталогах датовано різним часом, зокрема, «Портрет єпископа Гевея» в одному випадку датовано 1927 роком, в іншому - 1929-м, це ж стосується праці «Іван Золотоустий». Якщо вдалося провести обстеження і уточнити окремі дати, то це було б варто зазначити у супровідних статтях, яких у альбомі є дві, а також вступна стаття одного з керівників проекту Олега Зайцева.

У першій статті Людмили Біксей зроблено спробу аналізу життєвого і творчого шляху митця. Огляд творчості художника ведеться у хронологічному порядку, а образність його живописної мови пов'язується з культурно-політичним тлом. Нам здається, що дослідницею висловлено цікаву думку щодо змісту композиції «Хустський замок», що розглядається в контексті часу її створення (1942 рік). У статті зазначено, що в цьому часі для художника актуальними ставали роздуми про події буремного минулого власного народу. Проте «прадавній етнос», що згадується у статті, який так любив художник, найчастіше залишається скромно неозначеним. Хоча необхідно зауважити, що сам Бокшай чітко декларував свої погляди щодо цього «етносу», активно сприяючи діяльності «Просвіти» в Ужгороді. Необхідно було б також звернути увагу на історично достовірні назви, зокрема, художник закінчував не Будапештську академію, а Королівський художній інститут.

Ще одна стаття мистецтвознавця Олени Приходько присвячена дослідженню творів Бокшая, які були інспіровані релігійними поглядами митця. В силу історичних причин ця тема на сьогодні залишається малодослідженою, тому спроба її мистецького аналізу викликає повагу. Можливо, саме відсутність аналітичних праць із цієї проблематики призвела до певних помилкових тверджень. Так, при аналізі полотна «Святі Руської церкви» поряд зі святими Володимиром, Ольгою та Антонієм і Феодосієм Печерськими названо Нестора Літописця, що є помилкою. Якби уважніше було проаналізовано іконографію, то вдалося б чіткіше персоніфікувати зображених, зокрема, побачити св.Иосафата Кунцевича. У композиції «Вчителі Православної"церкви», яку, беручи до уваги погляди художника, доречніше було б назвати «Вчителі Східної церкви», автор згадує Костянтина Багрянородного, потребу зображення якого серед вчителів церкви досить важко зрозуміти. На цій праці бачимо отців церкви святих Васи-лія Великого, Григорія з Ніси, Григорія з Назіанзу, Миколая з Мири Лівійської, Івана Золотоустого та рівноапостольних учителів слов'ян Кирила та Мефодія.

Саме видання є досить яскравим і ошатним. Однак дизайн книги помітно знижує позитивні емоції від праці. Репродуковані роботи Бокшая оздоблено декоративними орнаментальними віньєтками, які разом із дещо масивним текстом привертають до себе забагато уваги.

Незрозумілими виглядають також кольорово і тонально виділені поля, які без якоїсь мети забирають частину формату, передбаченого для максимально ефектного представлення творів художника. Останні, до речі, потребували більшої уваги під час друку, бо колір у такому презентабельному виданні міг би бути кращим, ближчим до оригіналу. Через ці помітні дизайнерські промахи естетика сторінки видання скоріше нагадує радянські домашні фотоальбоми. З цієї причини назвати альбом презентаційним важко, скоріше можемо говорити про нього як про видання, що зафіксувало у свідомості широкого загалу твори художника зі збірки музею.

Незважаючи на допущені суб'єктивні чи об'єктивні помилки, альбом залишається добрим початком сучасного дослідження творчості видатного закарпатського живописця Йосипа Бокшая. Думається, що і ця публікація прислужиться виправленню окремих недоречностей та посприяє більш уважному ставленню до випуску нових видань колективом Закарпатського художнього музею ім.Й.Бокшая.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати