— Його називають головою ромського табору. Він тримає оцей магазин продуктів, — показує рукою на крамницю.
Із неї виходять Беттін і Роман Ступаки. Смаглява жінка одягнена в сірий сарафан, чоловік — у джинси та жовту футболку.
— Беттін розмовляє лише угорською, — попереджає українською 20-річний Роман. — Я запропонував Беттін зустрічатися три роки тому. Вона на 20 днів молодша од мене. Погодилася не відразу, цілий місяць думала. Коли прийшов свататися, Бетті була в шоці. Ми хотіли свадьбу, коли все розцвіте, а батьки — восени, коли овочі подешевіють.
— Синові кортіло женитися, — усміхається Лариса Вікторівна. — Але ми не знали, як за ромськими традиціями просять руки дівчини. Довелося дзвонити в Угорщину, до родичів Беттін. Ті порадили купити колечко з каменем.
На весілля покликали 230 гостей.
— Сват попросив, щоби ніяких вульгарних конкурсів не проводили, — каже Лариса Ступак. — У ромів заведено, що молодій не можна танцювати з дівчатами, прикладаючи фату до їхніх голів. Це ознака, що дівчина не вийде заміж. У суботу зранку сваха Моріка рознесла бідним циганам у районі по підносу печеного тіста. Потім подзвонив сват, попередив, що за Романом приїдуть. За їхніми традиціями, у день свадьби родичі молодої просять жениха одружитися. Ми накрили стіл під п’ятиетажкою і чекали гостей. Із хресним Беттін поторгувалися, випили по чарці й пішли за нареченою.
Роман викупив Беттін букетом із 5-гривневих банкнот.
— У п’ятницю розміняв по місту 500 гривень. Вийшло сто п’ятаків — ціла пачка, — каже Роман. — Відніс гроші до сусідки, вона цілу ніч робила букет: скручувала гроші й обмотувала їх дротиком. Колоритний вийшов. Віддали мамі Беттін, а взамін узяли доньку.
У день весілля наречені вибачалися перед батьками.
— За все погане, що зробили їм або сказали, — пояснює чоловік. — Після того пішли в ЗАГС. Люди перетягували нам дорогу кольоровою лєнтою — щоби життя було гарним. Так прийнято в ромів. Відкуплялися пляшкою і підносом печива. Доки дійшли до центру — роздали ящик водки й десять тарелів тістечок.
— Сват притягнув на свадьбу три ансамблі, — говорить Лариса Ступак. — Один грав, коли молодята йшли до ЗАГСу, а два — в ресторані. Була й циганська, й українська музика.
Вінчалися у греко-католицькій резиденції в Ужгороді.
— Роман — православний, а Беттін — реформатка, — говорить жінка. — Православний священик відмовився вінчати: ”Я реформатку на поріг православної церкви не впущу!” Тоді пішли до греко-католика. Отець каже: ”Повінчаю — Бог у нас один”. Місяць займався з ними, висповідав, у п’ятницю перед весіллям дав причастя. Вінчав угорською мовою.
Святкували в ресторані ”Золота рибка” на околиці Чопа.
— Перший гість пішов зі свадьби у сім ранку, останній — о пів на десяту, — усміхається Ступак. — Подарили нам багато грошей. Тесть із тещею — земельний участок, щоби будувалися. А мама з татом — весільну подорож.
Після весілля пара не працює. Чоловік звільнився з автозаводу ”Єврокар”.
1988, 14 березня — Роман Ступак народився у Чопі на Закарпатті
1988, 4 квітня — Беттін Бакош з’явилася на світ у родині голови ромського табору
2005 — Роман вступив на фізкультурний факультет до Ужгородського національного університету, познайомився з Беттін
2006 — влаштувався робітником на автозавод ”Єврокар”
2006 — Беттін вступила до ужгородського ліцею сфери послуг, вчиться на перукаря
2008 рік, 14 червня — одружилися у Чопі
Хустянка 2008-09-11 / 13:34:00
Такі подробиці з датами-то втручання в особисте життя людей.Стаття з української газети,а написана суржиком з місцевим діалектом(свадьба,ЗАГС...)Матеріал цікавий з погляду традицій ромського весілля,але можна було подати коректніше.