Історія цієї малої залізниці бере відлік від часів Австро-Угорщини: 23 грудня 1908 року на її відкриття приїхав міністр фінансів Угорщини. Запис про це зберігся в архівах. З того часу вона вірою і правдою слугує закарпатцям, хоча в останні два десятки років протяжність колій невпинно зменшується. Нині вона становить усього 62 кілометри, тобто скоротилася вдвічі.
На початку серпня ця вузькоколійка допомогла яскраво відзначити День залізничника. Тоді близько двох сотень пасажирів, половину з яких становили туристи з Угорщини, Австрії та Німеччини, проїхалися за маршрутом: депо Берегово — Хмільник (вузлова станція), Хмільник — Іршава та повернулися назад до місця відправлення.
З цікавістю оглядали інфраструктуру залізниці, відпочивали на березі річки Боржава, яким проходить залізниця.
Цікаво, що на ній не використовуються електронні технічні засоби. Все, навіть переведення стрілок базується на механічних важелях, без споживання електроенергії. Замість світлофора — семафор (піднімається табличка з відповідним кольором, намальованим фарбою). Підтримувати вузькоколійку в діючому стані вдається завдяки майстрам-залізничникам, котрі вручну ремонтують або виточують деталі, що виходять із ладу.
Все б нічого, але за чотири місяці до 100-річчя вузькоколійка опинилася на межі закриття. Її збираються закрити, мотивуючи тим, що стала нерентабельною. Депутат Іршавської районної ради, голова громадської організації «Боржавська ініціатива» Денис Добра вважає: «Залізниця є не лише засобом пересування, а й виконує функції водорегулювання під час паводків. І не менш важливий аргумент — вона служить об’єктом, здатним приваблювати тисячі туристів». Він надіслав запит владі про збереження залізниці.
Днями надійшла відповідь за підписом першого заступника прем’єр-міністра Олександра Турчинова. Він ставить під сумнів подальше збереження колії. У документі наводиться статистика, згідно з якою залізниця зазнала збитків у розмірі 4 млн. 200 тис. гривень. А ще — що нібито витрати на поїзд у 77 разів перевищують виручку.
Територіальні громади Виноградівського, Берегівського та Іршавського районів, якими курсує вузькоколійка, не згодні з планами уряду. Кажуть, закрити вузькоколійку можна за згодою органів місцевого самоврядування. Вони вважають, що держава зобов’язана підтримати залізницю, яка виконує чималий обсяг пасажирських перевезень. Щодня «малим поїздом» користується до 500 людей iз віддалених i ближніх сіл. Такі перевезення не завжди бувають рентабельними, і з цим слід погодитися апріорі. А відповідно й дотувати як соціально виправдане.
Питання, чи прислухається уряд та керівництво «Укрзалізниці» до справедливих вимог населення та громадських активістів, які не хочуть розпрощатися з вузькоколійкою, залишається відкритим.