– Олеже Олодаровичу, як оцінив Президент України хід відновлювальних робіт у постраждалих областях?
– Президент відзначив величезну роботу, яку проводять на місцях як органи місцевої влади, так і різні підрозділи, задіяні в ліквідації наслідків паводку. Але основна увага була зосереджена на проблемах. Зокрема Президент звернув увагу на проблему отримання бюджетних коштів, передбачених змінами до бюджету, для відновлювальних робіт. Причиною цього була відсутність затвердженого пооб'єктного фінансування робіт: самі кошти передбачені окремим законом і знаходяться на рахунках Державного казначейства. Це засідання РНБО було дійсно ефективним, адже керівники постраждалих областей, підрозділів, задіяних в ліквідації наслідків паводку, озвучили проблеми, які заважають ефективно працювати. Президент відреагував миттєво і поставив перед урядом завдання негайно усунути ці проблеми. І багато питань вже було знято протягом наступних днів.
Говорячи про відповідальність влади за роботи із подолання наслідків стихії, Президент знову попередив голів місцевих державних адміністрацій про персональну відповідальність за зведення житла для постраждалих від стихії родин. І поставив завдання збудувати будинки до 15 листопада.
– Чи справиться з цим завданням закарпатська влада?
– Для себе ми установили ще більш стислі строки: до 30 жовтня люди повинні жити в нових оселях. Для цього змушені були шукати шляхи, як віднайти кошти для відбудови зруйнованого житла: вирішили, що всі адміністративні одиниці області збудують по два будинки. Адже Кабмін встановив абсолютно нереальні норми для зведення житла. Хіба можна зараз побудуватись за 2 тисячі гривень в розрахунку на 1 квадратний метр? Крім того, встановили ще й обмеження житлової площі – не більше 60 кв. м. Опосередкована сума на відбудову зруйнованих будинків – близько 4 тисяч гривень за 1 кв. м. І не можна обмежувати площу житла, адже якщо до паводку в родини був дім, скажімо, на 80 кв. м, то чому зараз їм відбудовувати лише 60 кв. м? Отже, Президент дав доручення змінити ці розрахунки і внести зміни у відповідну постанову.
– Ви неодноразово, мається на увазі, ще до липневого паводку, критикували уряд за недофінансування протипаводкової програми, наголошуючи на тому, наскільки важливим для області є це питання. Як у воду гляділи…
– На цьому я знову наголошував на засіданні РНБО. Рівень води у нас був не менший, ніж в інших областях, але нас врятували протипаводкові споруди. Тим не менше, збитки, завдані області липневим паводком, а це 167,3 мільйона гривень, могли бути значно меншими, якби уряд фінансував заходи, ним же затверджені, адже протипаводкова програма "Тиса" є державною. За три роки протипаводкову програму недофінансовано більш ніж на 250 мільйонів гривень. Практично лише у 2006 р. вона фінансувалась у повному обсязі, що дозволило частково захистити населені пункти. А ще ж є і низка інших важливих для області державних програм – до прикладу, протизсувна. Скажу лише, що в горах практично всі населені пункти у потенційно небезпечній зоні. Ще до цього паводку під першочергове відселення підпадали 56 будинків, а загалом під спостереженням перебувають 1185 осель. Теперішня стихія ще більше ускладнила ситуацію. Тим часом за останні два роки область по цій програмі не отримала жодної копійки. Тому я ще раз у своєму виступі наголосив на необхідності повного і системного фінансування протипаводкової програми. Зараз відбувається формування державного бюджету на 2009 рік, і область домагається, щоб у цьому головному фінансовому документі держави було чітко зафіксовані 214 мільйонів гривень на реалізацію протипаводкової програми "Тиса" та кошти по інших програмах. І щоб ці кошти не тільки залишались на папері.
Ми повинні реально сприймати те, що природа вже навіть не сигнали подає, а б’є в набат: клімат міняється, і якщо такі катастрофічні паводки траплялись в Карпатах раз на 100 років, то тепер вони ставатимуться все частіше і частіше. Це ж не жарт – три такі катастрофічні паводки, які зазнало Закарпаття, за останнє десятиліття! Тому необхідна національна програма протипаводкового захисту всього Карпатського регіону, яка б передбачала комплексний, науковий підхід.
– Ваші слова ще раз підтверджують народну мудрість: скупий платить двічі. Тепер на ліквідацію потрібні астрономічні кошти. Прем’єр-міністр стверджує, що з надходженням коштів у постраждалі регіони нема проблем. Чи дійсно це так?
– Президент не випадково зосередив увагу на проблемах отримання бюджетних коштів, передбачених змінами до державного бюджету на 2008 рік. Про це я також говорив у своєму виступі.
Щоб не бути голослівним, оперуватиму тільки цифрами і фактами. Станом на 18 серпня, тобто у переддень засідання РНБО, область отримала кошти з резервного фонду в сумі 14 млн. грн., з яких на матеріальну допомогу постраждалим виділено 10 мільйонів, а на відбудову об’єктів соціального призначення – 4 мільйони. Із 10 мільйонів на виплату матеріальної допомоги і оздоровлення дітей спрямовано 2,2 мільйона. В залишку на рахунках – 7,8 млн. гривень. В той же час, нам гостро не вистачає коштів на відновлення об’єктів водного і дорожнього господарств, що перебувають у комунальній власності органів місцевого самоврядування. Але ці 7,8 мільйона не можуть бути розподілені і підлягають коригуванню щодо цільового призначення. Така ситуація склалася тому, що Кабмін, не врахувавши пропозицію області, виділив кошти на свій розсуд. Перелік об’єктів і обсягів робіт формувався аврально, просто в нереально стислі строки, при цьому ще й потрібне було погодження 4 міністерств.
Крім того, із визначених в держбюджеті 26,6 мільйона гривень субвенції місцевим бюджетам на ліквідацію наслідків стихійного лиха в область надійшло всього 18,3 мільйонів. При цьому Мінфіном знову ж таки не враховано реальну потребу області за напрямами: 13,3 мільйона спрямовано на виплату матеріальної допомоги і всього 5 мільйонів – на капітальні видатки, хоча потреба на відновлення об’єктів комунальної власності – понад 90 мільйонів. Фінансування решти 8,3 мільйона гривень на капітальні видатки розтягнуто в часі.
Постановою Кабміну внесено зміни, якими розширено напрями використання субвенції. Але ці нові параметри потребують додаткових затрат часу і сповільнюють темпи використання субвенції, оскільки необхідне формування нових або уточнених актів обстежень. При цьому відбувається накладка на вже проведені виплати.
Таким чином складається парадоксальна ситуація: область отримує кошти на ліквідацію наслідків, але не може їх ефективно використовувати, бо як з резервного фонду, так і по лінії субвенції на ліквідацію наслідків стихії надходження випереджають сам процес формування та погодження об’єктів і напрямів, на яких будуть використовуватись ці кошти.
Звичайно, всі зараз працюють в екстремальних умовах. Але важливим є те, що уряд не завжди враховує думку облдержадміністрацій. Як наслідок – значна питома вага коштів державного бюджету обліковується як не використані на рахунках в областях. А крайніми в цій ситуації уряд знову ж таки робить облдержадміністрації. Не забуваючи при цьому ще й "постращати". До прикладу, в області вже працювала Рахункова палата, Генпрокуратура та інші контролюючі органи, які перевіряють використання коштів, які ще навіть не дійшли до розподілу. Деструктив у роботу вносить і відсутність єдиної форми обліку та звітності по державі. Так, до прикладу, Мінфін факсограмою від 27.07 зобов’язав адміністрації до 10 години наступного дня подати інформацію про збитки від паводку за п’ятьма (!) формами, в тому числі необхідно було навести прізвище, ім’я, по-батькові постраждалих, їхні адреси, площі пошкоджених будинків, перелік втраченого майна і врожаю тощо. І це необхідно було зробити за кілька годин! Міністерства та відомства вимагають від адміністрацій свої форми звітності, які нерідко суперечать одне одному. За цей короткий проміжок часу центральними органами лише по лінії ліквідації наслідків паводку зроблено від області понад 250 різних запитів. В мене таке враження, що головне у боротьбі з ліквідацією наслідків стихії – це папери – звіти, форми, відписки…