Свалявський бджоляр Михайло Циганин виробляє найкращий мед у Європі

Михайло Циганин – людина скромна, не любить вихвалятися здобутками. Тож ми просто говорили про бджіл, мед, вулики й те, як пасічник любить експериментувати. Зокрема, він розповів, як завдяки одному з таких експериментів зібрав якогось року 37 літрів меду з одного вулика!
А почалося все дуже давно. Не те, щоб якась подія спонукала Михайла Ми­хайловича до бджільництва, зовсім ні. Згадує, що просто спробував і відтоді страшенно захопився цією справою. Доводилося долати труднощі, особливо спочатку – давався взнаки і малий досвід, і несприятливі природні умови. Зокрема, у 80-х роках з’явився кліщ, який завдав чимало шкоди пасіці. А ще, згадує, 1998 року під час паводку вода забрала майже всі вулики: «Пробували врятувати бодай кілька. Один понесли, а як прийшли за другим, то вже не змогли до нього підійти».
Довелося починати спочатку. Го­спо­дар твердо знав, чого хоче, а тому вдосконалювався не тільки як бджоляр, а й як... столяр. Так, самотужки розпочав майструвати собі вулики й усяке начиння для них: рамки, підставки. «Купую лише цвяхи і вощину», – каже він. І рік за роком, маючи вже неабиякий пасічницький стаж, Михайло Циганин виростив собі понад півсотню бджолиних сімей. «Навесні в одному вулику розміщую по дві сім’ї, а потім, десь за два тижні до початку медозбору, об’єдную їх, щоб зібрали більше нектару», – ділиться досвідом бджоляр. «Мед наш дуже цінний, – каже, – 1972 року у Великій Бри­танії його визнали найліпшим у світі. У нас тут збирають так званий дикий мед, він дуже поживний і багатий на корисні речовини».
На запитання, чи боїться господар своїх трудівниць, Михайло Михайлович відповів, що ні. Навпаки, іноді чекає, щоб вони його вкусили, адже бджолина отрута є цінними ліками проти багатьох запальних процесів. І, крім того, саме вона є одним із найдорожчих продуктів пасічництва. Ще ж є віск, пилок, перга, прополіс і маточне молоко. Грам останнього коштує нині близько 15 гривень.
Виявляється, бджілки люблять чай. «Ставлю неподалік вуликів посуд із напоєм, який варю зі звіробою, додаю туди трохи солі і цукру. Ласують мої трудівниці», – каже бджоляр.
Після розмови, як годиться, мене запросили до хати – скуштувати славнозвісного нектару. На сходах помітила напіввідчинені двері до майстерні, з якої приємно пахло свіжою деревиною, й попросила Михайла Михайловича показати свою таємницю. Перше, що впало в очі, – ще не готовий вулик із ведмедем (на фото). Виглядає, наче клишоногий, бажаючи поласувати свіжим медком, заліз до вулика й застряг. Зверху видно тільки лапи, а знизу – ситу й напухлу від бджолиних укусів морду. Ось такий буде оберіг у бджіл Михайла Циганина! А колись, каже бджоляр, пасіки охороняли конячі черепи, насаджені на палиці.
Виявилося, Михайло Михайлович закінчив художнє училище, і не тільки умілий пасічник, а й управний різьбяр і художник. Скажімо, розпис стіни під назвою «Святий Франциск» у санаторії «Синяк» – саме його робота.
Та ще чимало талантів приховує ця скромна й весела людина...

Мед куштувала Іванка Дюлай,
ЗІА "Простір" - "Старий Замок "Паланок"

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати