Здавалося, що такій дорожнечі не буде мнця-краю. Та, хвалити Бога, з травня ціна цього традиційного овоча, без якого воістину «і ні туди, і ні сюди», почала різко падати. Нині вона неймовірно низька — 80 копійок за кілограм. На мукачівському «ГІДІ» підходжу до «бусика», з якого торгує пані Жу-жанна з Великої Доброні, і не можу надивуватися, чому білокачанна така дешева.
— Прогоріли ми, і неабияк, — скаржиться великодобронська ґаздиня. - Я навесні радила чоловікові не дуже захоплюватися капустою. Та він і чути не хотів, бо мав намір заробити на новий тракторець. А тепер ми не покрили навіть тих витрат, які вклали у вирощування цього овоча. Про якісь прибутки годі й говорити. Якби ми посадили болгарський, або гіркий перець чи червону паприку, то заробили б значно більше.
— Та ви ще й прибутків хочете? — скрушно, хитаючи головою, перепитує розчулену ґаздиню пан Василь із Греблі, що на Іршавщині.— Якби
Бог поміг хоча б на нуль вийти, бо бачите, що капусти нині хоч Боржаву гати.
У накладі залишилися і старі ґазди Микола Іванович та Василь Васильович із капустяної столиці — Заріччя.
— Ех, правду мені моя стара казала, садімо баклажани, а я гадав, що з капустою менше клопоту, до того ж, минулоріч вона була в ціні,
— бідкається пан Микола.
— Та що вже нині згадувати те, щось ме проґавили, поїзд пішов,
— став заспокоювати колегу по нещастю пан Василь. Підрахувавши витрати на культивування білокачанної, пенсіонери дійшли висновку: для того, щоб отримати хоч якийсь прибуток, капусту треба збувати мінімум по гривні двадцять, а не по 80 копійок.
Невже не було кому порадити ґаздам, чого і скільки сіяти та садити, подумав я. Виявляється, що ні.
— Влада нині не диктує фермерам, що вони мають робити, — каже агроном із чималим стажем Ярослав Шерегій.— Вони самі приймають рішення. Добрий ґазда садить всього по трошки, бо інакше можна прогоріти, як вище названі господарі. Чимось одним захоплюватися не варто, бо, по-перше, невідомо, чи врожайним на цей овоч видасться рік, а, по-друге, не знати, яка ціна складеться на ринку. Коли ж маєте всього по трохи, то на чомусь виграєте, на чомусь не дуже, а на чомуоь програєте. Але в такому разі одне другого перекриє, і ви залишитеся хай із не такими вже великими, та все ж прибутками. Інакше вам загрожує, те, що пані Жужанні.
Не в програші тільки перекупники, котрі не орють, не сіють, не печуться на сонці, не поглядають з надією на небо, випрошуючи в Бога дощу чи тепла. їм досить вранці по 50—60 копійок на зеленому ринку скупити капусту в ґазд і правити за неї по гривні і більше, заробивши, мовити б, на рівному місці чималу суму.
— Так, шкода цих ґазд, що посадили середньолітню капусту, бо вона виявилася не в ціні, — веде далі пан агроном. — Та ще зачекайте, невідомо скільки коштуватиме осіння білокачанна. Гадаю, що вона буде значно дорожчою, адже її заготовлятиме на зиму кожна господиня. А де є попит, там зростає ціна. Чи справдиться прогноз пана Ярослава, побачимо, бо осінь уже не за горами.