Віктор Балога: "Всенародне святкування Дня працівників цивільного захисту є виявом визнання й авторитету однієї з найблагородніших професій – рятувальника"

Вікторе Івановичу, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій за історичним виміром – одне з наймолодших у державі. Але воно вже має достатньо високий авторитет у суспільстві, здобутий конкретними і вагомими справами в Україні та за її межами. Всі десять років діяльності МНС були зосереджені на удосконаленні та реформуванні структури, демілітаризації сил, інших заходах, спрямованих на розбудову ефективної системи цивільного захисту населення. Що зроблено і чого не вдалося досягти за ці роки на шляху до втілення тих засадничих завдань, які були свого часу закладені в ідею створення Міністерства?

– Цього тижня ми відзначатимемо своє професійне свято – День працівників цивільного захисту та ювілейну дату – 10-річчя від дня заснування МНС. Перше, що я, звичайно ж, хотів би з приємністю зробити – це привітати зі святом весь особовий склад системи Міністерства, кожного працівника і ветерана. Дякуючи всім і кожному за сумлінну службу, жертовність та відданість справі, бажаю міцного здоров`я, подальших успіхів у роботі, сімейного щастя, віри у власні сили, поступу і благополуччя нашій державі! Всенародне святкування Дня працівників цивільного захисту є виявом визнання й авторитету однієї з найблагородніших професій – рятувальника. Десять років тому Міністерство постало з двох структур: Штабу Цивільної оборони України і Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Досвід подолання наслідків найбільшої в історії людства техногенної аварії на ЧАЕС показав, що діюча на той час система цивільної оборони вже не відповідала викликам часу. Доктрина ЦО вимагала переорієнтації акцентів на конкретну людину, її право на безпечні умови життєдіяльності і середовище проживання. За словами начебто синонімами "від цивільної оборони до цивільного захисту" стоїть велика праця і заміна стереотипів сотень людей – фахівців свої справи, чий досвід і знання потрібно було переплавити у нову якість. Ми свідомі того, що цей непростий процес триває і досі. Бо всі десять років Міністерства – це напружений пошук ефективніших методів роботи.

Якщо узагальнити все, що було досягнуто за десять років діяльності Міністерства, то можна з певністю говорити, і тут із вдячністю я хотів би згадати своїх попередників, сьогодні у країні створена дієва державна система запобігання та реагування на надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру. Недооцінювати цю роботу ми не маємо морального права. Бо вона така ж складна, як і ті завдання, покладені на нас державою. Зроблено Міністерством те, що власне і закладалося в ідею його заснування. Держава має виконавчий орган влади, здатний виконувати найвідповідальніші завдання із попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій. Тут можна було б наводити цифри врятованих життів, мільйонні суми збереженого майна, проте коли гинуть люди, зокрема, діти, у вогні, на воді, в дорожньо-транспортних пригодах – ми не можемо оцінювати свою роботу достатньою. А тому вся наша діяльність спрямована на вдосконалення роботи служб Міністерства, своєчасне й ефективне реагування на надзвичайні ситуації різного характеру, профілактику і контроль на потенційно небезпечних об`єктах, аналіз і прогноз техногенно-екологічної ситуації в державі, запобігання та пропаганду культури безпеки життєдіяльності.
– У процесі становлення Міністерства напрацьовувалася і законодавча база, на якій грунтується діяльність структур МНС. Декілька базових законів і десятки нині чинних підзаконних актів, як засвідчує практика, не забезпечують усього спектра завдань, покладених на рятувальні служби. Що, на Вашу думку, потрібно змінити чи удосконалити у законодавстві про рятувальну діяльність?

– Ефективність роботи будь-якої державної структури, а такої як Міністерство з питань надзвичайних ситуацій – особливо, залежить від законодавчого забезпечення її діяльності. Особливість рятувальної справи, що сьогодні регламентується багатьма законами і масою підзаконних актів, вимагає їх постійного доопрацювання, уточнення у відповідності з вимогами часу, прийняттям інших законів. Законодавча база рятувальної діяльності створювалася паралельно з розбудовою Міністерства і його структур. Потрібно сказати, що процес законотворення, зважаючи на особливу динамічність процесів, часто відставав, хоч мав би дещо випереджувати життя. Так, після створення Міністерства та ліквідації Штабу Цивільної оборони України, МНС послуговувалося Законом "Про цивільну оборону", хоч кращим, ніж в інших країнах СНД, але прийнятим у 1993 році. Майже за два роки після початку діяльності МНС Кабінетом Міністрів України була ухвалена постанова "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій", а в березні Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про війська Цивільної оборони". Окремими указами та постановами регламентувалася робота служб, які утворювалися чи передавалися у сферу управління МНС.

У грудні 1999 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про аварійно-рятувальні служби", а у червні 2000 – Закон "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", однак наступне входження до Міністерства Департаменту пожежної безпеки МВС, Державної служби гідрометеорології, а також реформування Військ цивільної оборони, органів та підрозділів Державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту вже вимагає змін до нового, прийнятого в 2004 році Закону "Про правові засади цивільного захисту". Цей закон, прийнятий "з коліс", без урахування потреб сьогодення, не маючи достатнього наукового, методологічного й економічного підгрунтя, має багато протиріч і суперечностей. Тому для якіснішого нормативно-правового забезпечення системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації Міністерством підготовлені проекти законодавчих актів щодо змін до Закону України "Про аварійно-рятувальну службу", "Про пожежну безпеку", "Про дисциплінарний статут органів і підрозділів цивільного захисту", інші нормативні акти, що мають розплутати клубки законодавчих колізій і забезпечувати ефективну роботу підрозділів системи Міністерства та органів виконавчої влади на місцях.

– Інтегрування до структури МНС частини підрозділів гірничорятувальних служб, гідрометеорології та багатотисячного загону працівників пожежної охорони змінили не лише обличчя і конфігурацію структури Міністерства, але й стали визначальними в подальшому його розвитку. Сьогодні вже можна говорити – чи було цим кроком досягнуто бажаного результату. А якщо так, то в чому цей позитив?

– Сказати, що об`єднуючи в одну потужну багатофункціональну систему цивільного захисту населення різні служби, у нас проводився якийсь експеримент – було б неправильно. Подібна практика апробована і відома з досвіду наших західних і північних сусідів. Цей досвід засвідчує, і ми вже побачили: подібна консолідація дозволяє значно поліпшити ефективність роботи всієї системи запобігання і реагування на надзвичайні події, підвищує оперативність та координування дій різних державних структур. До входження в систему МНС пожежної охорони слабкою ланкою Єдиної державної системи цивільного захисту було реагування на надзвичайні ситуації місцевого рівня. Це обумовлювалося певною обмеженістю в оперативності через значну територіальну віддаленість частин сил ЦО від об`єктів і населених пунктів, які вони контролювали. Не можна сказати, що ця проблема цілком розв’язана, особливо для віддалених сільських районів, і що всі пожежно-рятувальні підрозділи на місцях мають достатньо засобів і знань, аби успішно виконувати покладені на них нові завдання, але вони з меншим чи більшим успіхом виконують таку роботу щодня. Це означає, що, завдяки об`єднанню, ми розширили функціональний діапазон пожежно-рятувальних підрозділів у районах, у результаті чого став надійнішим захист людей і територій на цьому рівні. На часі, щоб завершити цю роботу, потрібно більшу увагу і підтримку надавати відродженню сільських пожежних команд і об`єктових підрозділів цивільного захисту.

– Чорнобильська тематика є однією з головних у діяльності Міністерства. Як Ви оцінюєте внесок МНС у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, і на що саме сьогодні мають спрямовуватись увага, зусилля та кошти держави на цьому важливому напрямку роботи?

– В Указі Президента України, виданому 28 жовтня 1996 року, так і говорилося: МНС утворюється "з метою вдосконалення управління Цивільною обороною України, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи". Весь комплекс чорнобильських проблем, якими до того часу опікувалося Міністерство України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передавався до МНС як один із напрямків його діяльності. А це близько 2600 квадратних кілометрів зони відчуження і відселеної частини зони безумовного (обов’язкового) відселення з розміщеним на її території, захованим у тимчасовий саркофаг четвертим зруйнованим енергоблоком ЧАЕС, діючою атомною станцією (бо згідно з чинними нормами станція зараз перебуває на останньому етапі експлуатації – етапі припинення експлуатації), радіоактивними відходами, зосередженими в об’єкті “Укриття”, на території, у пунктах тимчасової локалізації та захоронення радіоактивних відходів, 140 тисяч гектарів лісів, 100 тисяч га виведених із господарської діяльності полів.

Але найбільшою і найвідповідальнішою для Міністерства була робота з людьми. Cтаном на 1 січня 2006 року чисельність постраждалих складає 2 мільйони 594 тисячі 71 особу, з них 308694 – учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС та 1667717 – потерпілі від катастрофи, 617660 – діти, котрі зазнали Чорнобильського лиха. Законодавством України чорнобильцям гарантується близько п’ятдесяти видів допомог, пільг, компенсацій. У результаті бюджетного недофінансування держава заборгувала перед цими людьми. Тягар відповідальності ліг, у першу чергу, на плечі МНС. Зважаючи на обмеженість коштів, доводилося визначати пріоритети. Це, насамперед, надання медичної допомоги ліквідаторам і хворим, чиє захворювання пов`язане з наслідками катастрофи, лікування, оздоровлення і відпочинок дітей із забруднених територій. За ці роки за участю МНС для чорнобильців у місцях проживання переселенців із зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення на забруднених радіонуклідами територіях велося будівництво об`єктів соціальної сфери: дитячих дошкільних закладів, шкіл, центрів реабілітації дітей-чорнобильців, амбулаторних пунктів, лікарень, інших важливих для життєзабезпечення об`єктів інфраструктури. Найбільш гострою і до сьогодні залишається проблема виконання чорнобильської будівельної програми та забезпечення житлом сімей, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До, так би мовити, технічних завдань Міністерства з мінімізації та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи було віднесено утримання і контроль за об`єктами Чорнобильської зони відчуження, які несуть небезпеку поширення радіаційного забруднення за її межі. Управління зоною відчуження і відселеною частиною зони безумовного (обов’язкового) відселення, та припинення у зв’язку з цим у зазначених пунктах діяльності місцевих Рад здійснює Державний департамент - Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення -- спеціальний підрозділ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Цей Держдепартамент організовує та координує проведення всіх заходів (у тому числі діяльність щодо виведення з експлуатації АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” в екологічно безпечну систему) на територіях зон, вирішує питання фінансування діяльності в них, охорони громадського порядку, захисту наукових і економічних інтересів держави, вживає заходів до створення безпечних умов праці та зменшення рівня опромінення персоналу, який працює на цих територіях, з метою охорони його здоров’я, забезпечує додержання норм радіаційної безпеки, порядку поводження з радіоактивними відходами, а також несе відповідальність за оперативне, повне й об’єктивне інформування населення про екологічний стан у цих зонах. У Зоні відчуження здійснюють спеціалізовану виробничо-господарську діяльність щодо забезпечення її бар’єрних функцій 10 підприємств системи управління МНС.

Особливо важливим напрямом роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у Зоні відчуження були і залишаються вирішення проблеми захоронення та переробки радіоактивних відходів. Водний шлях є основним шляхом винесення радіонуклідного забруднення із зони відчуження. На обох берегах річки Прип’ять споруджена систему захисних дамб. Важко порахувати кількість можливого винесення радіонуклідів із Зони відчуження завдяки природоохоронним і протипожежним заходам, які щоденно здійснюються впродовж цих десяти років працівниками підприємств і служб МНС. Сьогодні, якщо підбити підсумок десятирічної роботи Міністерства на цьому важливому напрямку роботи, можна з певністю сказати: радіаційна ситуація в Україні і процеси, пов`язані з наслідками аварії на ЧАЕС, контролюються моніторинговими системами МНС та іншими державними структурами, відповідальними за безпеку життєдіяльності в країні. Наприклад, тільки у Зоні відчуження щорічно робиться до 1,5 мільйона радіологічних вимірів.

У 2000 році, жертвуючи частиною національних інтересів, Україна виконала свої міжнародні зобов`язання -- зупинила Чорнобильську атомну станцію. Це робилося без проекту її зняття з експлуатації. Ми не були готові до цього кроку ні технологічно, ні фінансово. Але всі наступні п`ять років ядерне паливо залишалося на енергоблоках, і режим технологічної безпеки, роботи персоналу, нормативні вимоги до всіх процесів залишалися і залишаються такими ж, як і для енергоблоків діючих АЕС. Доки з енергоблоків ЧАЕС не буде вилучено все відпрацьоване ядерне паливо, ці блоки так і вважатимуться діючими, що, повторюю, перебувають на останньому етапі експлуатації – припинення експлуатації.

Таким чином одне з головних завдань, поставлених Меморандумом про взаєморозуміння між Урядом України й Урядами країн “Великої сімки” та Комісією Європейського Співтовариства щодо закриття Чорнобильської АЕС – “вжити всіх необхідних заходів для виведення ЧАЕС з експлуатації в найстисліший, практично досяжний строк” досі не виконано. Через відсутність частини об’єктів інфраструктури зі зняття з експлуатації і неможливості приступити до реальних робіт щодо зняття з експлуатації 1, 2, та 3 енергоблоків Чорнобильської АЕС, зупинених відповідно 10, 15 та 6 років тому, Україна несе суттєві збитки – лише на підтримку персоналу, систем і устаткування, пов`язаних із поводженням з відпрацьованим ядерним паливом і забезпеченням ядерної безпеки доводиться витрачати, як мінімум, 15 мільйонів євро на рік. Тільки до 2010 року це буде додатково коштувати бюджету України принаймні 100 мільйонів доларів США, а взагалі з 2000 до 2010 року Україна витратить на цілі зняття ЧАЕС з експлуатації до 1 мільярду доларів своїх бюджетних коштів. Замовник (Державне спеціалізоване підприємство “Чорнобильська АЕС”) повинен стати дійсним Замовником та взяти на себе всю повноту відповідальності за реалізацію міжнародних проектів і почати реально ними управляти на всіх етапах реалізації проектів – від розробки технічних специфікацій на об’єкти, до супроводу реалізації проектів та вводу об’єктів в експлуатацію.

Розуміючи, що, за найоптимістичнішими прогнозами, ми отримаємо СВЯП-2 не раніше 2010 року та для скорішого початку реальних робіт зі зняття з експлуатації енергоблоків ще до введення в експлуатацію СВЯП-2 (тобто до 2010 року), і, виконуючи доручення Президента України Віктора ЮЩЕНКА, зроблене ним під час візиту на ЧАЕС у грудні 2005 року, Міністерство поставило перед Чорнобильською АЕС завдання активізувати роботи зі звільнення енергоблоків від відпрацьованого ядерного палива. За цей час із енергоблоків ЧАЕС перевезено вже більше 600 відпрацьованих паливних збірок, що складає понад 12% від палива, що залишилося на блоках. До кінця 2006 року заплановано повністю звільнити від відпрацьованого ядерного палива реактор 1-го енергоблоку ЧАЕС, а вже до 2010 року звільнити всі три енергоблоки ЧАЕС від відпрацьованого ядерного палива і розпочати зняття енергоблоків з експлуатації ще до вводу в дію СВЯП-2.

З урахуванням того факту, що проектний термін експлуатації ядерних установок 1-го та 2-го енергоблоків ЧАЕС спливає відповідно у 2007 та 2008 роках, звільнення реакторів цих енергоблоків від відпрацьованого ядерного палива ще у 2006 році дозволить суттєво знизити витрати з державного бюджету на підтримку цих енергоблоків у безпечному стані та витрати на подовження їхньої експлуатації у понадпроектний період. Слід зазначити: в останні роки значно активізувалася робота з перетворення об`єкта "Укриття" в екологічно безпечну систему. Зокрема, успішно виконуються роботи щодо стабілізації діючого “Укриття”. Згідно з планом, новий конфаймент над об`єктом "Укриття" має бути введеним в експлуатацію до 2010 року, хоча у цьому проекті є ряд невирішених проблем. Цього року планується ввести в експлуатацію пусковий об`єкт комплексу із переробки і захоронення радіоактивних відходів "Вектор", триває будівництво двох комплексів із переробки твердих і рідких РАВ на промисловому майданчику ЧАЕС. Щодо проблем, то це недостатність фінансування чорнобильських бюджетних програм, у тому числі соціального спрямування. Зокрема, таких, як компенсація сім`ям із дітьми на безкоштовне харчування та видатки на безкоштовне харчування постраждалих дітей, щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та компенсації забезпечення продуктами харчування постраждалих громадян, компенсація за втрачене майно та оплата витрат у зв`язку з переїздом на нове місце проживання постраждалих громадян, забезпечення житлом тощо. За розрахунками, заборгованість із соціальних виплат постраждалим унаслідок Чорнобильської катастрофи громадян по Україні становить 130 мільйонів гривень. Але державою робиться все можливе, щоб ці проблеми ліквідувати якомога швидше.

– Значимою для держави, в контексті її зовнішньої політики, безпеки й авторитету є співпраця Міністерства з багатьма країнами та міжнародними організаціями, зокрема, такими, як ООН, НАТО, участь українських рятувальників у гуманітарних акціях за рубежем. Оцінку діям українських рятувальників зроблено фахівцями і постраждалими від надзвичайних ситуацій у багатьох країнах світу. А чи все вже виконано з боку Міністерства, щоб наші рятувальники могли гідно представляти Україну у світі?

– Справді, імідж нашої молодої держави, іноді навіть вагоміше від політиків, створювали і рятувальники МНС. Уже за місяць по заснуванні Міністерства, наші фахівці брали участь у роботах із ліквідації наслідків пожежі в готелі "Тозбей" турецької столиці. А потім були рятувальні гуманітарні операції в Норвегії, Греції, знову двічі в Туреччині, на ліквідації наслідків землетрусу в серпні і листопаді 1999 року. Професіоналізм наших рятувальників високо оцінили при ліквідації повені у Польщі, Угорщині, ліквідації наслідків руйнівних землетрусів в Індії, Ірані та Пакистані, гасінні лісових пожеж у Грузії... Ми доставляли до багатьох країн гуманітарну допомогу: до Польщі, Чехії, Алжиру, Росії, США, Індонезії, Киргизстану... Вдячні люди на честь українських рятувальників і фахівців медицини катастроф називали вулиці міст, їхніми іменами – своїх новонароджених у нашому мобільному шпиталі дітей... Зокрема, багато наших спеціалістів мають високі іноземні відзнаки. Історія цих добрих справ продовжується і сьогодні. Міністерство також активно співпрацює з багатьма гуманітарними організаціями, ООН і НАТО. Співробітництво з НАТО було започатковано ще попередником МНС – Штабом Цивільної оборони України у 1996 році, коли під час міжнародних навчань "Карпатська безпека - 96" вперше за участю країн колишнього Союзу у Львові провели засідання політради НАТО. У грудні 1997 року Міністерство з Організацією Північноатлантичного договору підписало Меморандум про взаєморозуміння щодо планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру та готовності до катастроф. Із багатьма країнами світу МНС підписало меморандуми про взаєморозуміння та різні угоди щодо співпраці з попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Свій високий професійний рівень фахівці МНС не один раз демонстрували на міжнародних навчаннях "Раф енд Реді" (до речі, вони днями пройдуть в Одесі), "Сі Бріз", "Закарпаття - 2000", командно-штабних навчаннях "Грін Клуд" у штаб-квартирі НАТО з протидії та ліквідації наслідків застосування терористами небезпечних біологічних речовин, міжнародних навчаннях "Джойнт-Есістенс - 2005", працюючи в комітеті НАТО з реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій із небезпечними хімічними речовинами.

Хоч нам уже є чим пишатися, але й ще багато над чим потрібно працювати. Професійно наші фахівці не поступаються своїм зарубіжним колегам, однак неналежну оснащеність засобами рятування та спеціальною технікою нам іноді доводиться компенсувати за рахунок ентузіазму та зайвого ризику. А тому в структурі Міністерства ми плануємо створити багатоцільовий, мобільний, оснащений на сучасному рівні загін швидкого реагування для проведення пошукових, рятувальних та евакуаційних робіт підвищеної складності, зокрема, в рятувальних і гуманітарних акціях за кордоном.

– Зважаючи на складну екологічну ситуацію в країні, стан потенційно небезпечних об`єктів, інші фактори ризику – ситуація із загрозою виникнення надзвичайних ситуацій в країні залишається складною. Це ставить підвищені вимоги до служб життєзабезпечення держави, і, передусім, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. З огляду на ці обставини, які Ви вбачаєте пріоритети вдосконалення системи цивільного захисту населення, підвищення готовності сил і засобів МНС до дій за призначенням на найближчу перспективу?

– З метою подальшого розвитку державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, підвищення готовності сил цивільного захисту, ми запропонували Уряду доручити центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування для підвищення рівня захисту громадян від надзвичайних ситуацій зосередити основні зусилля на запобіжних заходах і створенні надійної системи реагування. У бюджетах усіх рівнів необхідно щорічно визначати конкретні кошти, спрямовані на реалізацію прийнятих за останні роки державних і регіональних програм щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Фінансування цих заходів має бути гарантованим і пріоритетним, а статті бюджету захищеними. На нашу думку, доцільно внести зміни до адміністративного кодексу щодо зростання вимог до керівників об`єктів підвищеної небезпеки та притягнення їх до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту і техногенно-екологічної безпеки.

Хоча фінансування заходів цивільного захисту, утримання сил реагування та їх переоснащення є, безперечно, важливою проблемою, розв`язання якої позитивно позначиться на всіх процесах підвищення рівня техногенної й екологічної безпеки, але все ж таки ключовою для вирішення завдань у цьому напрямку є плідна співпраця центральних і місцевих органів виконавчої влади, активна, дійова та неформальна позиція їхніх керівників. До пріоритетів, які визначатимуть діяльність Міністерства у майбутньому, я відніс би гармонізацію законодавчої та нормативно-правової бази цивільного захисту, завершення організаційного та нормативно-правового впорядкування Сил цивільного захисту. Нам потрібно вдосконалювати систему цивільного захисту регіонів, їхньої взаємодії з центральними органами виконавчої влади. Адже відсутність обгрунтованої політики регіонального розвитку системи цивільного захисту дозволила вивести за межі контролю Міністерства значний масив завдань його компетенції. Поза впливом МНС залишалися готовність і технічне обслуговування систем зв`язку й оповіщення населення, організація і забезпечення інженерного, медикобіологічного, радіаційного та хімічного захисту населення, евакуаційні заходи, мобілізаційна підготовка економіки в частині нашої компетенції, навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, підготовка і діяльність служб цивільного захисту та об`єктових аварійно-рятувальних формувань. Діючи в рамках державної політики регіонального розвитку, ми маємо сформувати регіональну структуру органів і підрозділів цивільного захисту, чітко визначити та закріпити розподіл повноважень і обов`язків між різними їх рівнями та максимально сприяти реалізації регуляторної політики, вжити дійових заходів щодо підвищення відповідальності керівництва регіонів за стан цивільного захисту населення.

Ми давно говоримо, проте потрібно активніше вирішувати питання впровадження Служби допомоги населенню – "112". Це не просто заміна номера виклику, як дехто розуміє цей крок, а шлях до вдосконалення системи реагування та оповіщення, що не відповідає сьогодні не лише європейським стандартам, але й вимогам часу. Досвід, який ми отримали під час ліквідації спалаху пташиного грипу в Криму і Сумській області, засвідчив неузгодженість дій сил і органів управління під час надзвичайних ситуацій, а також необхідність відродження і модернізації мережі спостереження та лабораторного контролю. Практика показала, що не завжди оперативно і на високому професійному рівні можемо проводити ідентифікацію особливо небезпечних інфекцій. В основі успішної діяльності системи цивільного захисту держави має стояти прогнозування, запобігання і профілактика надзвичайних ситуацій. Але найвищим пріоритетом для системи цивільного захисту і кожного рятувальника осібно має залишатися високий професіоналізм, відданість справі, служіння ідеалам людяності, які демонструють більшість наших працівників у щоденній праці, стаючи на захист життя, здоров`я і добробуту людей.

– Дякуємо за розмову!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати