Які є можливості для розвитку біоенергетики в Закарпатській області

У роботі конференції взяли участь начальник Головного управління з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків та туризму ОДА Ернест Нусер, заступник начальника відділу організаційної роботи та взаємодії з органами місцевого самоврядування облради Михайло Пригара, представники: Державної екологічної інспекції в Закарпатській області – Оксана Фенцик, Регіонального освітньо–інформаційного центру REYIS – Растіслав Філічко, АРР „Закарпаття“ – Влад Чопак, Руслана Коломієць, Ірина Конопльова, Олександр Бедя, Чопської міськради – Володимир Химиняк, КП „Агенція місцевого розвитку Виноградівщини“ – Володимир Шевчук, Виноградівської райдержадміністрації – Юліус Краснай, організації громадського територіального тендерного Центру „Сільська родина“ – Олена Бойчук, Михайло Кут, Тячівської райдержадміністрації – Іван Рішко, Богдан Макусій, Іршавської райдержадміністрації – Сергій Червінський та ін.
    З вітальним словом до учасників конференції звернувся начальник головного управління з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків та туризму Ернест Нусер, наголосивши, що сьогодні йдеться про підвищення рівня екологічної та енергетичної безпеки України, зменшення залежності національної економіки від імпорту нафтопродуктів, забезпечення аграрного сектору економіки та транспортної галузі дизельним біопаливом. Згідно з Регіональною стратегією розвитку Закарпатської області до 2015 р., місія влади полягає в забезпеченні добробуту та високої якості життя теперішнього та майбутнього поколінь в умовах розвитку конкурентноспроможної та інноваційної економіки регіону на засадах збереження унікальних культурно–етнічних традицій та природних особливостей краю. У цьому контексті ощадливе й раціональне використання відновних джерел енергії в нашому краю є одним із пріоритетів розвитку енергетики на основі власної сировини, технічних можливостей і залучення до цього процесу місцевого населення. Адже річна потреба області в енергії складає близько 400,0 тис. т у.п. паливно–енергетичних ресурсів та близько 2 млрд. кВт електроенергії. І майже 90 % енергії, яка споживає область, генерується за її межами. То ж дослідження питання комплексного використання біомаси в Закарпатській області дає змогу окреслити ряд перспективних можливостей щодо розвитку біоенергетики в нашому краї.
    Презентував „Концепцію комплексного використання біомаси в Закарпатській області“ директор АРР „Закарпаття“ Валерій Грищенко, який зазначив, що до головних альтернативних відновних джерел енергії, які вважаються перспективними для України на найближчий час, належать біомаса, сонячна, геотермальна, вітрова енергія, а також енергія малих водотоків. Останнім часом все більше уваги приділяється використанню продукції рослинного походження – деревної маси, відходів лісового господарства і деревообробки, соломи і т.д. До речі, біомаса – це найстаріша форма відновлювальної енергії, що використовувалась людством переважно у формі спалювання деревини для забезпечення виробництва теплової енергії.
    Відповідно до базового сценарію, запропонованого в Енергетичній стратегії України, виробництво електроенергії з використанням інших відновлювальних джерел має суттєво збільшитися. Приміром, за попередніми даними широке використання відходів біомаси з доведенням обсягів її використання на рівні 2030 р. може скласти 9–10 млн.т у.п. на рік. До того ж на сьогодні найбільш швидкими темпами здатна розвиватися саме біоенергетика. Очікується, що саме енергетичне використання всіх видів біомаси зможе забезпечити щорічно заміщення 9,2 млн. т у.п. викопних палив на рівні 2030 р., у. ч. й за рахунок енергетичного використання залишків сільгоспкультур, зокрема, соломи – 2,9 млн.т у п. , дров та відходів деревини – 1,6 млн. т у.п., торфу – 0,6 млн.т у.п., твердих побутових відходів – 1,1 млн.т у.п. і т.д. Загальний обсяг інвестицій у розвиток біоенергетики, для забезпечення таких темпів нарощування, складе до 2030 р. близько 12 млрд. грн.


Проект здійснюється за фінансової підтримки Євросоюзу
    Ідея розробки Концепції комплексного використання біомаси в Закарпатті належить словацькому партнеру АРР „Закарпаття“ , а саме – неприбутковій організації REYIS м.Пряшів. Словацька Республіка випереджує Україну у сфері розвитку альтернативних джерел енергії, зокрема, біомаси. Її Уряд проводить активну політику підтримки використання біомаси у якості джерела теплової енергії: визначено перелік с/г культур, які можна використовувати у якості „енергетичних“ рослин, розроблено систему субсидіювання, підприємств та організацій, які використовують біомасу як лісового, так і сільськогосподарського походження для виробництва тепла тощо. На відміну від Закарпаття, прикордонні регіони Словаччини, а саме Пряшівський та Кошицький краї, вже повноцінно вирощують і переробляють біомасу як для опалення власних будинків, так і для опалення цілих сіл і забезпечення технологічних потреб окремих підприємств. Якщо у цих, сусідніх прикордонних регіонах, які за кліматичними та ґрунтовними умовами дуже подібні до наших, значна частина с/г угідь використовується для вирощування „енергетичних“ рослин, то на Закарпатті, буквально через кілька кілометрів, які розділяє лише лінія держкордону, такі посадки майже відсутні. Саме тому організація REYIS виступила з ідеєю започаткувати дослідження біомаси, як альтернативного джерела, на Закарпатті. Її підтримав голова ОДА Олег Гаваші та голова облради Михайло Кічковський. До них приєдналася також угорська неприбуткова організація ZET, яка також має певний досвід у цьому питанні. У результаті спільних зусиль й було розроблено та впроваджено проект транскордонного співробітництва „Дослідження комплексного використання біомаси у спільному прикордонному регіоні Угорщина–Словаччина–Україна (техніко–економічне обґрунтування)“ у рамках Програми Сусідства „Угорщина –Словаччина – Україна 2004-2006 р.“ Європейського Союзу.


„Неатомний шлях“ – тернистий
    Розпочинати процес широкого впровадження біоенергетичних технологій, на думку представників АКК „Закарпаття“, треба із запровадження сучасних котлів для спалювання відходів деревини, соломи та торфу. Фактично пропонується у найближчі роки зосередити основну увагу на виробництві теплової енергії із біомаси. Виробництво з біомаси рідкого палива та біогазу пропонується відкласти на недалеку перспективу ( 5–10 рр.).
    У якості джерела біоенергії пропонується солома зернових культур, зерно кукурудзи, лушпиння соняшника, біогазу із гною, біогазу із стічних вод, відходи деревини, біогазу із полігонів твердих побутових відходів, паливні брикети з твердих побутових відходів, рідкі палива ( біодизель, біоеталон), енергетичні культури ( верба, тополя, міскант та ін.) і торф. Враховуючи потенціал Закарпаття та наявні ресурси біомаси, доцільно, насамперед, стверджували фахівці, запроваджувати пряме спалювання відходів рослинництва та лісопереробної галузі на території Закарпаття.
    – У сфері промисловості та енергетики Карпатські країни задекларували проведення політики, спрямованої на запровадження екологічно безпечних методів виробництва, розподілу та використання енергії, які зменшують негативний вплив на біорізноманіття та ландшафти, включаючи більш широке використання відновлювальних джерел енергії та енергозберігаючих технологій, – наголосив Ернест Ернестович.
    Словом, далі вів він, щоб зберегти Карпати, всім державам регіону необхідно діяти спільно, зокрема, проводити політику, спрямовану на розробку відповідних інструментів, таких, як критично важливі агроекологічні програми для Карпатського регіону. І це – очевидно. Основоположні засади згаданої Концепції спрямовані на додаткове вирощування лісових плантацій, прямо попереджують вирубку лісів, яка викликає ерозію грунтів, зсуви та повені, зникнення рідкісних видів тварин та рослин.
    Іншими словами, „неатомний шлях“ вказує на можливість застосування практичних методів стійкого керування гірськими лісами і сприяє збільшенню лісистості Карпат. Він показує також підходи до вирішення проблем енергетичної незалежності із застосуванням місцевих ресурсів біомаси.


Пріоритетною в області є політика енергоефективності
   Серед основних питань, які обговорювались на конференції, найбільше уваги приділялось можливостям вирощування енергетичних рослин в умовах Закарпаття, переробці біомаси рослинного походження на паливні гранули та брикети, виробництву біодизелю, а також співробітництву зі Словаччиною та Угорщиною у сфері розвитку біоенергетики тощо.
    Михайло Мойсеєв із Берегівщини ознайомив присутніх із інноваціями в галузі альтернативних джерел, детально розказавши про окремі новинки.
    Цікавою була розповідь координатора сектору лісового господарства „Швейцарсько–українського проекту розвитку лісового господарства в Закарпатті „ FORZA“ Юрія Дербаля, який на конкретних прикладах довів перспективи альтернативних відновних джерел енергії.
    Михайло Пригара, звертаючись до присутніх, високо оцінив розповідь пана Дербаля, зазначивши, що всі думки, які лунали в залі, – варті уваги, цікаві, оригінальні. Проте, наголосив він, аби вийти на ті масштаби, про які йшлося вище, ми повинні перейти до конкретики. Приміром, в одному з гірських районів, наприклад, у Рахівському, відпрацювати пілотний проект, на основі якого матимемо чітку картину перспектив. Бо ж ідея сама по собі – потужна, вона базується на світових здобутках. Адже інвестиції провідних країн світу у розвиток відновлювальних джерел енергії складають 38 млрд. дол. США. Серед лідерів – Німеччина та Китай – кожен по 7 млрд. дол., за ними – США, Японія, Індія. Там вітрова енергія посідає 2 місце після великої гідроенергетики за розмірами росту потужностей. Виробництво енергії з біомаси теж зростає значними темпами: у деяких країнах воно складає від 50 до 100 % щорічного виробництва. Ми також повинні чітко усвідомити, наголосив Михайло Дмитрович, обмеженість запасу та вичерпність традиційних джерел енергії. Тим паче, що паливно–енергетичний потенціал нашого краю в частині власних традиційних джерел ( нафти, газу, вугілля) – незначний. Нафто–газові прояви розвідані частково. Загалом на Закарпатті добувається сьогодні близько 9 млн.куб.м газу, що в балансі його споживання біля 1,5 %. Із альтернативних та відновних ресурсів промислово освоєні лише гідроресурси і то в незначній мірі. Електроенергія ( менше 10 % від потреб області) виробляється на Теребле – Ріцькій ГЕС, Оноківській та Ужгородській ГЕС, які, до речі, потребують модернізації, а також на новоствореній у 2006 р. малій ГЕС, що поблизу с. Білин Рахівського району. Геотермальна і сонячна енергія у нас практично не освоєні. Саме тому пріоритетною в області є політика енергоефективності, а це – освоєння альтернативних відновних енергоресурсів. За розрахунками Державного проектного інституту „Львівський Промбутпроект“ їх сумарний потенціал складає понад 45 млрд.кВт год. на рік, з них – 30 млрд.кВт год. є реальними для освоєння, а це у багато разів перевищує енергетичні потреби області.
    Таким чином, сьогодні, підсумував Михайло Пригара, очевидним є те, що майбутнє – за використанням відновлювальних джерел енергії, а це означає, що „неатомний шлях“ – хоч тернистий, але стратегічно важливий і економічно вигідний для реалізації регіональної політики щодо енергоефективності Закарпаття.
    Підбиваючи підсумки конференції, її учасниками було прийнято відповідні рекомендації.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати