Закарпаття: Диво над Віолою

Ой чия то дівчинонька по горі ходила,
Взяла в руки писаночку - води ся напила.
Який листок на яворі, такий на калині,
Ти писанку подарував, маю ще й донині...
Подумалося, що тут, у Худльові, двері цього закладу культури, вочевидь, ніколи не зачиняються. І діти, і молодь, і люди старшого віку люблять сюди навідуватися, бо знають, що завжди почують, побачать тут щось надзвичайно цікаве. Нині тут готували великодну програму, і директор будинку культури Ольга Ніколенко зібрала всіх своїх активістів, щоб обговорити репертуар і, головне, заготовити писанок стільки, аби для всіх гостей вистачило.
- З давньої давнини, певно, ще з часів далекого язичества, почалася оця предивна сторінка слов'янської обрядовості й культури - писанкарство, - розповідає Оля. - Кажуть, що писанка знаменувала в народному святі своєрідне відображення весни та оновлення природи.
...Схилилися дівчата над столиками, кожна наче потайки ворожила над білою шкарлупкою, купала кожне яйце у трав'яних фарбах, розмальовувала різні узори, чаклувала над восковими лініями.
Ой, легіню, вийди з хати, не бійся морозу,
Я ти в твої білі ручки писанку положу.
Це Олина дочка, солістка місцевого ансамблю, Ліля, затягує одну за одною співанки. А потім так гарно розповідає про свою бабусю Ганну Матейко.
- От хто вміє писанки малювати, - говорить з таким захопленням, що не повірити неможливо. Про цю сільську майстриню ми вже чули не раз. Дійсно, золоті руки має жінка. Пригадую, як її писанки, складені у скляну посуду на вікні, та ще й напроти сонця, вигравали такою веселковою гамою, що перехожі зупинялися, милувалися цим маленьким дивом. Дрібний геометричний малюнок, теплі кольори, що нагадували весільні рушники, вражали досконалістю. Ділюся цим спомином з Ольгою. Та сміється:
- Цього року мама придумала ще кращі узори. На кожному яйці - квіти, галузки, листочки і такі рівнесенькі лінії узорів, що внуки жартували: бабка геометрію вивчила. Так, ми у моєї матері всього навчилися. Нас в неї четверо: дві дочки і два сини, а онуків вже, слава Богу, п'ятеро.
Підходжу ближче до столика, де Гелена Матейко, Марта Коштура - сільські бібліотекарі розмальовують свої писанки. Майстрині розповідають, що чули від своїх матерів, що ті старалися писати писанки до сходу сонця. Жовту фарбу виварювали із кори дикої яблуньки. Зелену варили із луски молодого соняшника, а темну - із дубової кори, фіалкову - із кори чорної вільхи. Для кольору ставали в пригоді і лушпиння цибулі, і буряк та ще багато чого. То тепер можна придбати будь-які фарби. Купуй і малюй. Або бери готові наклейки, намочи у теплій воді і обмотуй ними яйця.
- Наклейки - то гарно, - каже Ольга. - Але тут не буде того дива, не буде тих чарів, якими володіють наші дівчата.
Ой, кувала зозулечка, сіла на кошару,
Подаруй ми писаночку, молодий вівчарю.
То Ліля знову веселить подруг. Гарна в Ольги Ніколенко донечка. Співає як той соловейко. Уся в маму, кращої культпрацівниці годі й шукати.
На столиках вже готових з десяток писанок. Кожна має свій візерунок. Дівчата наносять воском лінії та різні кривульки, опускають яйця у кольорові барвники. Потримали, відтак - на 15 хвилин у теплу воду.
- Але таку теплу,— каже Ольга, - щоб віск не розійшовся. Виймаємо ложкою і наводимо зелений колір.
Подумалося: та то ж ціла технологія і, звичайно, не кожний володіє нею. Але худлівчанам вона під силу. Народні традиції тут мають сильне підґрунтя, і вони бережно передаються з покоління в покоління. Навчила Ганна Ільївна Матейко своїх доньок писати писанки, а нині вже Олина Ліля бігає показати бабусі, які сама придумала узори.
Роботи худлівських народних майстринь побували на різних виставках. Тут культармійці від природи за-люблені у прекрасне. І під час Великодніх свят худлівча-ни зберуться на традиційні вечорниці до свого закладу культури. І, як завжди, отримають величезне задоволення. І линутимуть над річкою Віолою пісні, оповідки про прекрасних фей, які бережуть таланти. Ці оповідки про сиву минувшину оживають у піснях худлівських співачок, а відтак дивують світ. Як це було нещодавно на фестивалі талантів багатодітних сімей. Це розповіді про диво-писанки. То дива найвищі, як каже Ольга Ніколенко. То - мистецькі дива.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати