Закарпатська Ужгородщина славиться талантами...

Haшi аматори сцени торік брали участь в обласному конкурсі «Вертеп», фестивалі народних звичаїв та обрядів, дитя чому конкурсі естрадних виконавців «Зіроньки Ужгородщини», конкурсі словацької пісні «Золотий соловей», фестивалі русинської пісні «Коли coбі запіваю». І це лише частина заходів. Перелік ix був би довжелезний. Це i Дні сіл, i святкові концерти, і вечори відпочинку тощо.

А хіба можна не згадати «Сюреті бал», «Форшонгі бал», «Батю бал», театралізовані свята «Середнянське винобрання» та «Невицький замок — замок невіст».

Народні художні колективи «Словенка» ia Середнього та «Ритм» з Есені е частими гостями в Словаччині та Угорщині. Кожний з цих колективів має колектив-побратим. Вже традиційно вони обмінюються концертними виступами.
Тепло приймали наші колективи на обласному фестивалі «Мелодії солених озер», що проводився на Тячівщині та на фестивалі коломийки «Дзвінкі перлини Верховини» у Воловці.
Є чим похвалиться в районі. Якщо говорити про наші кращі колективи, то це середнянська «Словенка», «Ружа», хореографічний ансамбль «Ритм», пацканівські «Газдині», сторожницькі «Бетяри», ансамбль «Зустріч» з Чабанівки, «Джерело» з Худльова, «Оріховчанка» з Оріховиці, «Цинторія», народний ансамбль пісні i танцю «Дружба», «Ужанка» з районного будинку культури та iншi.
На відміну від інших районів, на Ужгородщині плідно працюють дитячі колективи. Це не раз відзначали члени журі на звітних концертах. Старші готують собі гідну зміну. є колективи, де, наче естафету, передають матері дочкам пісню чи танець. Це «Bіолочка» з Худльова, «Намисто» з районного будинку культури, «Україночка» з Чабанівки. Це так би мовити найбільш розкручені. А вcix дитячих колективів значно більше. Плекають юні таланти у Коритнянах, Тарнівцях, Великій та Малій Доброні, Лінцях, Кам'яниці. Свою роботу з дітьми та підлітками відділ культури координує з віділами освіти та у справах національностей, у справах ciи'і та молоді, фізичної культури та спорту.
Самодіяльний колектив виховує, дисциплінує. Ti дети, які співають, грають чи танцюють, зовсім інші. Вони живуть зовсім в іншому світі. Кажуть, скільки вихователів, стільки i форм виховання. Досить згадати, скажімо, Макаренка i Сухомлинського в педагогіці, Верьовку або Вірського у мистецтві. Несхожими були їхні школи, застосовувані прийоми, хоч завдання перед ними стояло одне — виховання. У нашому районі слід зняти капелюха, як то кажуть, перед Петром Сокачем, Леонтієм Ленартом, Мартою Железняк, Ольгою Ніколенко, Павлом Пензеником, Тиберієм Сабовим, подружжям Раховських, Мартою Гурніш, Єлизаветою Сівак, які роками керують колективами.
Колектив — велика i згуртована сiм'я. Талановитий керівник обов'язково вcix здружить i захопить песнею, музикою, танцем.
Добра слава лине про наш театр з Руських Комарівців. У цьому селі давні театральні традиції. Театр також мае звання «Народний» i користується великою популярністю. Цікаво те, що поряд з самодіяльними артистами старшого веку на сцені все частіше i частіше з'являється молодь. I це прекрасно.
Як відомо, успех приходить у пошуках. Шукати нове, знаходити, втілювати його в життя — ось що визначає якість роботи культпрацвників. І вони про це ніколи не забувають.

Теги: «Сюреті бал», «Форшонгі бал», «Батю бал»

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати