На Закарпатті представили двомовне видання "Угорці у Києві" (ФОТО)

У заході взяли участь: Генеральний консул Угорщини в м. Ужгород Йожеф Бугайла, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції Українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ професор Єва Кіш, доцент кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції Українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ д-р Ласло Зубанич.

Насамперед Генеральний консул Угорщини Йожеф Бугайла привітав усіх з цією знаковою подією – презентацією книги на Закарпатті після її виходу в світ в Києві та Будапешті.

Автор ідеї видання, художній оформлювач та упорядник — Стефан-Арпад Мадяр, уродженець Закарпаття, український угорець, який майже півстоліття проживає у Києві. Він — відомий митець, член Національної спілки художників України (у минулому художник-реставратор історичних коштовностей), учений-спеціаліст з кольородинаміки. Саме йому вдалося не лише розробити науково обґрунтовану структуру книги, добрати оригінальні ілюстрації і маловідомі документальні матеріали та вдало поєднати дві історичні експозиції — текстову і зображувальну, а й залучити до підготовки книги відомих науковців-істориків з України й Угорщини, знаних не лише у цих державах діячів науки, культури й спорту.

– Ще у 2005 році я писав про династичні зв’язки Рюриковичів та Арпадів, коли був учасником Міжнародної конференції. Коли автор цієї книги пан Мадяр запропонував мені, щоб моя праця теж увійшла до цього видання, то я звісно погодився, – розповідає Ласло Зубанич. – Стефан-Арпад Мадяр, багатогранний митець і науковець, який живе у Києві, виконав величезну роботу, з прискіпливістю історика обирав поміж віднайдених джерел і додавав пояснення до цитованих творів там, де це було потрібно. Загалом до цієї праці долучилися близько двох десятків науковців.

На думку професорки Єви Кіш, у книзі неймовірно цікавою є розповідь про перебування в Києві у грудні 1941—січні 1942 рр. відомих угорських археологів та мистецтвознавців Нандора Фетіха і Дюли Ласло із завданням провести опис, замалювати та сфотографувати українські культурні цінності, що перебували в Києво-Печерській Лаврі. Вони мали можливість бачити всі подробиці життя в окупованому місті, а Н.Фетіх записував усі свої враження у щоденнику, який після війни було видано в Угорщині, а нещодавно — в Києві українською мовою. У “Київському щоденнику” Фетіха особливе значення мають записи, які стосуються спілкування угорських учених з представниками української інтелігенції, які залишилися в окупованому Києві.

Насамкінець варто зазначити, що ця книга стане цікавою як для угорського, так і українського читача, адже вона розкриває усю глибину розмаїтого багатства угорсько-українських відносин.

Теги: Київ, угорці

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати