Попри те що Україна за традицією залишається тільки споглядальником світового кінопроцесу, український слід у майбутньому Берлінале все-таки позначений.
Ідентифікація персональна. Це постать Олександра Роднянського. Він має бути одним із суддів конкурсної програми. (29 січня фестивальний реліз уже оголосив склад журі, очолюваний кінорежисером і головою Французької синематеки Коста-Гаврасом.) Присутність пана Роднянського стала несподіванкою. Не побоюся сказати, приємною. Роднянський заявлений як одна з найвпливовіших постатей у світі ТБ, однак його кінематографічне минуле тісно пов’язане з Україною.
На Берлінале-2008 у Роднянського не лише надзавдання професіонального селекціонера кіноперспектив, а й просування свого проекту — фантазійного блокбастера за романом Стругацьких «Жилий острів», що його випускає Федір Бондарчук.
Друга персона, котра голосно говорить про Україну, — це лідер панківської групи Gogol Bordelo Євген Гудзь. Колишній киянин, який емігрував до Нью-Йорка й опинився в гущі андеграундного руху, пропагує саме український культурний дух. Торік Гудзя на головну роль у своєму кінодебюті ангажувала сама Мадонна. Отже, прем’єра музичної комедії «Бруд і мудрість» (режисер Мадонна) презентує фронтмена Gogol Bordelo в усій красі — у ролі самого себе.
Свідки концертів Гудзя на батьківщині знають, яку потужну харизму й енергетику має цей «закарпатський барон» (як називає він сам себе). «Бруд і мудрість», утім, не боротиметься за Золотого Ведмедя. Але планується до показу в рамках однієї з престижних позаконкурсних берлінських програм.
А відкривати Берлінале цього року довірено оскарівському лауреату Мартіну Скорсезе, який зняв фільм-концерт про «Роллінг Стоунз».
Про ідолів музичної сцени в рамках безпосередньо цієї сцени останнім часом люблять знімати. Так, на останній Венеціанській Мострі демонструвався фільм на основі останнього концерту Лу Ріда. А нещодавно кіношники відродили міф підзабутого героя американських 60-х Скотта Вокера.
Про в’єтнамський синдром на Берлінале нагадуватиме спеціальна програма (цілком симптоматична для соціального контексту цього фестивалю) голлівудських фільмів про в’єтнамську війну. Нарівні з олтманівським «M.A.S.H.» і знаменитим «Поверненням додому» із Джейн Фонда, яка здобула «Оскара» за найкращу жіночу роль, буде показаний і унікальний по-своєму опус «Зелені берети» з Джоном Вейном — єдиний у своєму роді, що обіляє американську агресію у В’єтнамі.
І, власне, сам конкурс... Це 18 фільмів, серед яких немає ні російських, ні, що вже там казати, українських. Зате є і бразильський кінематограф («Елітна команда»), і мексиканський («Озеро Тахо»). Змагатися з молодими й амбіційними латиносами буде посивілий класик Анджей Вайда, чия остання робота «Катинь» піднімає історичні пласти Другої світової війни, зокрема історію розстрілу КДБ польських офіцерів (серед яких був і батько самого Вайди). Берлінський фестиваль вшанує і своїх лауреатів. Серед них — Поль Томас Андерс, який виграв у 2000 році головний приз за «Магнолію», з екранізацією роману «Нафта» про бездушного магната у виконанні Деніела Дей-Льюїса («Там буде кров»), ізраїльський режисер Амос Колек із фільмом «Неспокійний», японець Йоджі Ямада («Наша Мати») і володар Срібного Ведмедя 2001 року за фільм «Пекінський велосипед» Ван Сяошуай із новою роботою «У любові ми довіряємо».