Мадярський вузол

Дипломати Будапешта й Києва ведуть копітку роботу, але без гучних заяв. Питання в тому, як продовжити (чи все-таки розпочати після емоційних викидів?) конструктивні та взаємовигідні відносини з таким важливим учасником європейського інтеграційного процесу й членом Вишеградської четвірки, як Угорщина? І що для цього слід зробити?

Для початку визначимо, чому дії Будапешта такі привабливі для угорськомовних українців, що проживають на прикордонній з Угорщиною території. Орбан уміло грає на популярних для Закарпаття темах, заробляючи електоральні очки. Надає кредити на АПК, будівництво інфраструктури, підтримку українських учителів і медпрацівників. Усе начебто в рамках закону, довести протилежне ніхто поки що не зміг.

Водночас деякі угорські політики йдуть ще далі — обіцяють законодавчо закріпити збільшення допомоги закордонним угорцям майже в п'ять разів.

На крок позаду Егана

Торік на конкурс, оголошений благодійним фондом Центру з розвитку економіки Закарпаття імені Еде Егана, через Інтернет зареєструвалися 1395 представників угорської меншини. Будапешт готовий надавати безповоротну допомогу підприємцям і малим підприємствам області в розмірі 80% від вартості проекту.

Для одержання допомоги потрібно лише скласти бізнес-план і зареєструватися на сайті. І стати щасливчиком, якому перепаде частина благодійного пирога з 17,5 млн євро, виділених на ці цілі.

Директор фонду Еде Егана — Маріанна Беркі особливо не приховує, що її основна мета — сприяти економічному розвитку Закарпаття, створенню нових робочих місць, дати можливість людям повернутися з-за кордону та забезпечувати свою родину стабільним доходом удома, на рідній землі, природно, на її думку, угорській. Нікого не бентежить, що йдеться про українських громадянах?

Про довгостроковий характер планів усіма можливими преференціями заманити українських угорців у такий близький угорський закордон, зробивши їх не трудовими мігрантами-заробітчанами, а громадянами мадярської батьківщини, свідчать і слова урядового комісара Угорщини Іштвана Грежі, який відповідає за Закарпаття в уряді Угорщини. Він стверджує, що для Будапешта пріоритетним напрямком залишається підтримка сільськогосподарського виробництва, а також малих і середніх підприємств.

На думку керівного партнера "Фінансового клубу" Руслана Чорного, така ситуація свідчить про те, що це ринок, і якщо в такий спосіб іноземні держави намагаються забрати собі частину хороших клієнтів і підприємців, які можуть працювати в іншій державі та стати їхніми громадянами, то вони справді це роблять.

"При цьому можна по-різному охарактеризувати цей процес, зокрема як ненормальну конкуренцію. Але це ринок, і влада України справді повинна подумати про те, як цьому протистояти, у тому числі використовуючи ринкові механізми. Зокрема, створювати умови, щоб наші громадяни любили цю країну й не хотіли звідси їхати. Для цього треба зробити так, щоб правила ведення бізнесу в Україні були сприятливими і зрозумілими, тоді аграрії будуть задоволені тим, що вони роблять, і впевненими у завтрашньому дні", — вважає Р.Чорний.

У 2017-му інфляція в Україні майже у вісім раз перевищила угорський показник у 2,5% і досягла 16,4%. Майже в півтора разу більше за український і показник угорського ВВП на душу населення. І якщо нині прем'єр Гройсман стверджує, що за підсумками 2017 р. середня зарплата в Україні становить 7,4 тис. грн на місяць, і сподівається, що 2018-го цей показник досягне 10 тис. грн, то середня зарплата в Угорщині в п'ять, а то і в десять разів вища — від 1000 до 2000 євро (якщо перевести в гривні, то це за реальним курсом від 35 тис. до 70 тис. грн). Співвідношення цифр дає ключ до розуміння гостроти проблеми. Зокрема того, що дії Будапешта із залучення прикордонних співвітчизників в умовах, коли відбувається масова міграція працездатних угорців в інші країни ЄС і світу, де зарплати вищі, — це вже не просто боротьба за трудові ресурси. Й Угорщина в такій ситуації прийме українців Закарпаття, як своїх.

Також цілком закономірно очікувати від української влади проактивних дій на випередження. Передусім для того, щоб уберегти своїх співвітчизників від емоційних рішень, пов'язаних зі зміною громадянства й підкріплених фінансовими стимулами закордону. Однак, усупереч очікуванням, українські чиновники, схоже, навіть не намагаються конкурувати з угорськими колегами, пустивши на самоплив небезпечні процеси впливу іноземних кредитів на рішення закарпатських українців у виборі батьківщини. Така бездіяльність, списування проблем на уявний регіональний характер можуть стати причиною нової геополітичної кризи вже в Прикарпатті.

Голова комітету АПК Торгово-промислової палати України Олег Юхновський так прокоментував цю ситуацію: "Українська влада декларувала в останні роки дуже багато планів. Але фактично цього року передбачено 1 млрд грн на підтримку саме фермерських господарств (держбюджет 2018 р.). Однак у Міністерства аграрної політики й продовольства України немає чіткої програми використання цих коштів. Зокрема, в яких областях України потреба в бюджетних грошах велика, а в яких регіонах дефіцит не такий фатальний".

Довідка

Згідно з інформацією офіційного сайту, Український державний фонд підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) є правонаступником організації з аналогічною назвою, створеної розпорядженням КМУ 27 червня 1991 р. У 2017-му завдяки його діяльності 212 фермерських господарств — переможців конкурсу одержали держпідтримку на суму 65 млн грн.

Крім того, Укрдержфонд подав у Мінрегіон на конкурс проектів, які можуть бути реалізовані коштом ЄС, проект "Створення Всеукраїнського мережного бізнес-інкубатора для диверсифікації сільськогосподарського виробництва та розвитку кооперації в сільській місцевості"

За словами Юхновського, уряд України лише говорить про підтримку роботи сектора АПК і виділення півмільярда гривень на створення в сільській місцевості кооперативів, переробних підприємств. Але на яких умовах і який механізм цієї підтримки, поки що ніхто точно не знає. Зокрема, невідомо, на яку суму підтримки можуть розраховувати кооперативи й переробні підприємства в Закарпатті, і наскільки ця сума відрізнятиметься від фінансової підтримки прикордонної з анексованим Кримом Херсонщини.

"Держава повинна чітко визначити для себе пріоритети розвитку й точково сконцентрувати ресурси, прописавши це в регіональних програмах розвитку, призначивши відповідальні міністерства", — резюмував Олег Юхновський.

Побічно про нерозторопність і неузгодженість дій держустанов відносно підтримки АПК у Закарпатті можуть свідчити реляції прес-служби системного Ощадбанку, датовані липнем 2017-го, про видачу з початку 2017 р. 133 кредитів на суму 210 млн грн. Кредити видано 400 українським малим і середнім сільгосппідприємствам, в основному аграріям Запорізької, Луганської й Херсонської областей.

4 грудня минулого року Ощадбанк як уповноважений банк урядової програми підтримки аграріїв при купівлі вітчизняної сільгосптехніки відрапортував про те, що за 2017 р. виплатив на ці цілі 31,6 млн грн. При цьому в бюджеті на 20-відсоткову компенсацію вартості обладнання було передбачено 550 млн грн. Це означає, що бюджетні кредити освоєно лише на 6% (!).

Порівнявши вигідніші умови, які створює для своїх і українських аграріїв Будапешт — 80% компенсації на сільгосптехніку з 20% відшкодування від України (Угорщина дає вчетверо більше. —Е.С.), можна зрозуміти, наскільки серйозно мадяри зацікавлені в працівниках саме нашого Закарпаття.

Київ знову відстає від пропозицій Будапешта й благодійного фонду Еде Егана, хоча на радикальні альтернативи й кредитні пропозиції навіть наявних у держбюджеті фінансових коштів цілком достатньо. Саме про це говорить той факт, що Ощадбанк у 2018 р. планує підняти рівень компенсацій АПК до 900 млн грн, а вже в 2019–2021 рр. — до 1,5 млрд. Але, як кажуть, дорога поміч у свій час.

На початку грудня 2017-го заступник міністра аграрної політики та продовольства Віктор Шеремета взяв участь у роботі круглого столу "Реалізація проекту оцінки сталого розвитку фермерських господарств". Заступник міністра нагадав, що відповідно до бюджетної програми підтримки розвитку фермерських господарств Мінагропрод запланувало в тому числі підтримку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів здешевленням вартості (до 70%) закупівлі техніки, обладнання. Очевидне бажання не тільки скласти реальну конкуренцію угорському добродійникові Еду Егану, але й підтримати вітчизняного виробника техніки для агропромислового комплексу.

Також В.Шеремета пообіцяв продовжити роботу зі здешевлення кредитів, отриманих у державному банку або банку, в статутному капіталі якого 75 і більше відсотків акцій належить державі. Він повідомив, що прем'єр-міністр Володимир Гройсман дав вказівку Мінагропроду погодити з держбанками можливість надання аграріям кредитів під 1,3% річних.

"На сьогодні на такі умови погодився один державний банк, у якому діє програма, згідно з якою 500 тис. грн можуть надати аграрієві навіть без застави. Такі умови створено, оскільки, вивчивши історію кредитування українських фермерів, ми виявили, що вітчизняний аграрій не завжди має можливість надати заставу", — пояснив В.Шеремета.

***

Поглиблення економічного співробітництва України й Угорщини — важлива складова міждержавних відносин двох сусідніх держав. Сподіватимемося, що високопосадовці нашої країни й Угорщини розуміють важливість і перспективність вибудовування взаємовигідних відносин.

Угорській громаді Закарпаття потрібна не блокада євроатлантичної інтеграції України, не спостережна місія ОБСЄ в регіоні. Їй потрібні гарантії її прав, нині передусім мовних і освітніх, і увага української влади як до повноцінних громадян України. Цього чекає й вимагає все Закарпаття.

До слова, про те, що такі процеси між Угорщиною, Словаччиною й Польщею вже активно йдуть, інформують провідні інформаційні агентства. Так, на початку січня 2018 р. повідомлялося про те, що Польща веде переговори з Угорщиною про створення банку розвитку, який інвестуватиме в інфраструктуру регіону. Про це заявив прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький під час зустрічі в Будапешті з угорським колегою Віктором Орбаном.

У Будапешті чекають не тільки продуманих кроків окремих українських міністерств, там чекають системної міждержавної стратегії розвитку регіону. При цьому спроби Києва звести проблеми до регіонального рівня по суті безперспективні — такий варіант не сприятиме вирішенню проблем, що накопичилися.