В Ужгороді побачила світ нова книжка Юлії Драгун "Ой віночку з барвіночку"

Нині у її творчому доробку п’ятнадцять книг поезії, прози й драматичних сценок. Художня література стала для неї не тільки захопленням, а й творчою програмою всього подальшого життя.

У новій книжці подано п’єси Юлії Драгун в яких описані стародавні Новоселицькі вечорниці, колядування й вінчування, весільний обряд та інші фольклорні дійства, які відбувалися у селі традиційно протягом багатьох десятиліть і стали невід’ємною складовою нашої культури. До збірки також увійшли коломийки, записані авторкою з уст своєї матері, бабусі та односельців.

Характеризуючи її творчість у цілому, відомий фольклорист Іван Хланта у вступній статті пише: «Патріотизм її творів органічно випливає із глибокого знання традицій та етнографічного багатства Тячівщини, бере наснагу з живих коренів нашого народу. Її твори варто читати з теплим розумінням, щоби бодай дещиця з них назавше залишилась у пам’яті й живила, виправдовувала непізнаність і високість нашого незнищенного духу».

У рецензованій книжці Юлії Драгун багато світла і тепла, що проливаються в душу читача,  ніби живлющий вогонь, відчувається, що її життєва мудрість почерпнута не з книжок, а від землі, від отчого порога. Її твори спроможні очищати людські душі, особливо дитячі, від намулу буденності, утверджуючи загальнолюдські цінності, випромінюючи оте світло добра й справедливості, що дає Всевишній під час народження людини, щоб здобути потім істинне щастя.

На думку мистецтвознавця Івана Хланти, цінність видання ще й у тому, що в ньому подано автентичний фольклорний матеріал, зібраний у рідній Новоселиці, зокрема, колядки, вечорниці, весільні обряди тощо. Заслуговує на увагу те, що фольклор записаний з вуст односельчан, які добре пам’ятають народні традиції, ще й нині побутують у селі і мають наукову цінність, поповнюють фольклорно-етнографічні надбання Закарпаття.

У збірнику вміщено чимало коломийок про кохання, яке розцвітає тихо і скромно, бо ж цвіте з внутрішньої потреби. Воно світле, цнотливе, сором’язливе. Дівчині співати хочеться від того, що вона зустріла того, хто звернув на неї увагу. Хто ласкаво дивився на неї, говорив ніжні слова. З коломийок, записаних Ю.Драгун, коли до дівчини прийшла любов, то створює собі ідеальний образ коханого в своїй душі і любить не так живу людину, як той образ, тобто любить хлопця, створеного своєю уявою. Закохані хотіли б бачити світ, у який не проникла ні краплина брехні, бо вона – це ота найперша цятка іржі, яка вже коли з’явилась, то розростеться і не вгамується, поки все не з’їсть. Чимало є коломийок, у яких один продовжує кохати, а в другого почуття вже минуло.

З рецензованої книжки довідуємося, що село Новоселиця на Тячівщині прекрасне як історичною та соціальною самосвідомістю, так і багатством внутрішнього життя, зумовленого гармонійною взаємодією з природою. Тому цілком закономірно для коломийок характерні описи природи, увага до тваринного й рослинного світів, численні порівняння світу людей із природним оточенням. Коломийкам можна довіряти. Вони містять правдиві розповіді очевидців, ґрунтуються на ретельних фактах конкретних людей і розкривають дивовижні подробиці з їхнього життя. Для творців коломийок „джерелом думки” є весь навколишній світ, зокрема природа з її лісами, лугами, горами, полонинами, ставками, садами, полями...., а також безмежний внутрішній світ людини. Тому така широка палітра тем і проблем  згаданих пісенних мініатюр.пісень.

Книжка вийшла цікавою, змістовною і потрібною для широкого кола читачів. У цьому неабияка заслуга академіка Академії наук вищої освіти України, досвідченого фольклориста, провідного методиста обласного організаційно-методичного центру культури Івана Хланти, який узяв на себе нелегку ношу – упорядкував, підготував тексти до друку, написав вступну статтю та післямову. 

Теги: книжка, віночок, Юлія Драгун

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати