Близько 30 людей за місяць підготували програму, а також стилізували приміщення. Організатори хотіли зробити не тільки вертеп — мали на меті охопити всю зимову обрядовість.
Оксана ТИХОВСЬКА, доцент кафедри української літератури філологічного факультету УжНУ
Ми охопили і колядки, тобто Різдво, і закінчення зими (свято Колодія), тому що перше відкриває зимові свята, а інше замикає. Хотіли акцентувати увагу на космогонічному міфі продовження всього спочатку. Перша маловідома колядка, яка звучала на початку, є дуже давньою, на неї не написано мелодії. Дівчата підбирали самі це звучання. Знаємо, що в нашій країні триває війна, тому акцент на національних етнічних цінностях є дуже важливим, адже це об’єднує людей у народ, націю.
Під час вистави показали елементи язичництва та християнства. А в піснях поєднали відомі і незнані досі тексти. Також лунали традиційні колядки.
Музичну частину вистави допомогла втілити четвертокурсниця Ганна Шміляк, яка брала участь у шоу «Голос країни».
Ганна ШМІЛЯК, студентка
Ми придумовували мелодії до колядок, тому що вони були автентичними, давніми, і мелодія їхня втратилась. Дуже рада тому, що є такі співочі дівчата. Брала доволі часто участь у таких заходах. Дуже подобається, бо це дух свята, дух коляди.
У виставі нагадали про події, які побутували в давні часи: акцентували на магії кохання та заклику до одруження після посту.
Оксана ТИХОВСЬКА, доцент кафедри української літератури філологічного факультету УжНУ
Бувало так, що деякі не знаходили собі пару і їх трохи висміювали, кепкували над ними. І їм прив’язували до ноги колодку, палку. Найчастіше це робили хлопцям і бажали через якийсь час поміняти її на наречену. Через такий обряд на вечорницях кожен хлопець уже влітку чи навесні шукав собі дівчину, щоб наступного року йому знову не прив’язали колодку. Безперечно, це був такий жарт на вечорницях на Колодія.
Студентам-учасницям театралізованого дійства також побажали доброї жіночої долі.
Галина ШУМИЦЬКА, декан філологічного факультету УжНУ
Хай усі ваші слова линуть у ваші домівки, у наші домівки. Хай у них панує любов, радість, добро! Щоб Ви справді всі заміж повиходили! Хтось уже, хтось за рік чи два — коли кому треба.
Свято було своєрідним гімном Новому року. Воно поєднало весілля та коляду, показало циклічність життя.
Ужінформ