Спершу 17 вересня в Боздоському парку студентська організація асоціації "Закарпатський морж" провела психологічний тренінг з вуглеходіння під керівництвом доцента кафедри фізичної реабілітації факультету здоров'я людини УжНУ Богдана Дикого. В коло стало близько 30 студентів. Були і ті, що не перший раз йшли на розпечене вугілля, але основна маса студентів йшли вперше. Захід пройшов успішно. Студенти вже не перший рік займаються вуглеходінням і вважають це корисним тренінгом.
А сьогодні, 23 вересня, на березі Ужа поблизу дитячої залізниці закарпатські рідновіри відзначили день осіннього рівнодення – коли Сонце сходить точно в точці сходу і заходить точно в точці заходу. У цей день воно знаходиться під і над горизонтом однаковий час (тобто день дорівнює ночі).
У цей день наші предки також вшановували Світовида – головне божество західних слов’ян. В Ужгороді свято відзначили танцями та хороводами навколо ватри, стрибками через вогнище та вуглеходінням.
"День осіннього сонцестояння – свято Світовида. Світовид це захисник світлих сил, це бог нашого воїнства. Сам Світовид мав білого коня і коли всі люди спали, він захищав нашу Україну від ворогів", – розповів один з організаторів заходу Радослав (художник Сергій Глущук).
Співачка Мирослава Копинець виконала на заході народні українські пісні включно з неофіційним гімном Закарпаття "Верховино, світку ти наш...". Далі запалили велетенську ватру. Дехто з присутніх, як, наприклад, майстер з хортингу Костянтин Томчич, встиг зануритися й в інші стихію – скупатися у водах осіннього Ужа. Також організатори розповіли про свято та прочитали молитви, зокрема і за воїнів АТО. Учасники вуглеходіння в Ужгороді просили спокою та миру Україні, які зараз потрібні нам як ніколи.
За всім з цікавістю спостерігали діточки з дитсадка, розташованого на горі над річкою.
"Вогонь це матеріальна субстанція Духа Божого. Біля вогня відбувалися всі хороводи древності. В древності всі наші воїни проходили сакральні тренінги. Це є психотренінг, це треба вміти налаштуватися, щоб людина змогла пройти по розпеченному вугіллю і відчути все", – розповів організатор заходу Богдан Дикий.
Однак, саме з налаштуванням спершу не все вийшло добре. Бо коли Богдан Дикий, який є основоположником вуглеходіння на Закарпатті, налаштовував учасників, зокрема і тих, що мали намір стати на розпечену грань вперше, на потрібний лад, дехто сприйняв це не надто серйозно. За що й поплатилися всі, коли організатор дав можливість присутнім після такого неповноцінного, незавершеного психологічного настрою пройтися по мінімальній, десь у півметра, доріжці з жаринками. Одночасно кілька сміливців, включно з деякими досвідченими рідновірами, відчули на підошвах своїх ніг немилість вогняної стихії.
На цьому Богдан Дикий припинив вуглеходіння. "Я не надто люблю проводити такі заходи тут, практично в центрі Ужгорода, куди приходять різні люди, зокрема – з недоброю енергетикою, з нечистими помислами, часто – напідпитку. Це неможливо проконтролювати. Але вони своєю енергетикою негативно впливають на загальну енергетику, яка в цьому випадку є надзвичайно важливою. Через це віддаю перевагу вуглеходінню на нашому постійному місці в Боздоському парку, де завжди все проходить без ексцесів. Ну і, такі заходи краще проводити під вечір, коли інтенсивність Сонця є мінімальною. Бо його вплив на вуглеходіння недооцінювати не можна", – сказав голова асоціації "Закарпатський морж".
Утім, зрештою, коли більшість випадкових учасників заходу розійшлися, вуглеходіння таки відбулося. Зміну енергетики відчув навіть сторож дитячої залізниці, який допомагав рідновірам і під кінець заходу спостерігав за всім на лавичці поряд. Лопата за лопатою Богдан Дикий висипав на доріжку розпечений жар із перегорілих багать поруч і ті, хто залишився, а це передусім члени рідновірської громади, багато разів пройшлися стежкою з розпеченого вугілля, яка, в підсумку, сягла довжини більше п'яти метрів...