Територіальне управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області: Як до нас доходить газ?

Кадри, що не вирішують нічого

- У цій вибухонебезпечній - в прямому і в переносному сенсі цього слова - галузі, - констатує начальник Державної інспекції охорони праці та промислової безпеки Богдан Дорош, - ми, на жаль, зустрілися й з такими. Як інакше можна оцінити кваліфікацію головного інженера Мукачівської філії ВАТ “Закарпатгаз” Ярослава Пукшина, коли на  ввіреному йому об’єкті – ГРП№8, що на вул. Окружній – виявлене порушення, що так чи інакше могло призвести до надзвичайної ситуації?

Потребував негайної заміни гідрозатвор.  “Операції” такого характеру  на початку опалювального сезону дуже хотілося б уникнути, та невідомо, як поведе себе несправна складова в моменти підвищення тиску в мережі. Дозволити працювати такому ГРП – усвідомлений ризик.

- Ми призупинили експлуатацію згаданого об’єкта і запросили на спільну нараду керівництво ВАТ ”Закарпатгаз”, - поділився подальшими кроками начальник Територіального управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області Михайло Саварин. – Наголосили на нововведеннях: відтепер наглядове відомство знову наділене повноваженнями з технічного розслідування обставин та причин аварій, що пов’язані з використанням газу у побуті,  а вся відповідальність у випадку  надзвичайної ситуації на підпорядкованих об’єктах покладається на власників газорозподільних мереж та керівників спеціалізованих підприємств газового господарства. І крига скресла: буквально за пару днів було замінено непрацюючий гідрозатвор, усунено численні дрібні недоліки - повірено манометри, опломбовано запірні пристрої на байпасі, обладнано пожежний щит та грозозахист. Хоча, ясна річ, кадри, що сповна виконують свою місію, мали б подбати про все це самостійно і заздалегідь. Але, якщо порівнювати кадрову ситуацію, що була у газопостачальній галузі, до прикладу, у 80-их роках минулого століття, з тією, що є сьогодні, то зрозуміло одне: виконувати відповідальну місію практично нікому, старий потенціал втрачено, про надбання нового ніхто вчасно не потурбувався...

Відкриттям зі знаком мінус стали й результати перевірки  у Перечині. Тут теж довелося призупиняти роботу ГРП№2, на якому, окрім дрібних порушень, не працював запобіжно-запірний клапан, що могло призвести до потрапляння в  мережу газу не передбачуваного рівня із загрозою аварійними ситуаціями аж до вибухів. Та дивуватися наглядовці вже не стали: такий стан справ допущено не з халатності, а  через те, що господарством тут керують не газовики - економісти за освітою.

- Як виняток у нас є випадки, коли  газовиками працюють люди з іншою фаховою підготовкою, але технічного напрямку і з багатим практичним досвідом. Як правило ж, газозабезпечення – дуже специфічна галузь, що потребує спеціальних знань, – наполягає Михайло Саварин. – Та на скільки реально вимагати підготовлених кадрів, коли спеціалізовані підприємства газового господарства в регіоні  частіше забезпечені ними на 25, 40, 60%% і рідко де - на 100%? Питання риторичне...

Гроші, яких не вистачає завжди

Перевіряти ГРС у Чопі – суцільне задоволення, - ділиться враженнями головний  інспектор Державної інспекції з охорони праці та промислової безпеки Людвиг Андращук. – Оператор Валерій Пишний на цьому за останнім словом науки і техніки обладнаному об’єкті, як у Бога за пазухою. Засоби індивідуального захисту, спецодяг та спецвзуття – в повному комплекті, схема дій  у випадку надзвичайної ситуації - на моніторі комп’ютера завжди перед очима, щось випустив з уваги – розумна апаратура підстрахує... Так би усюди! Та усюди, на жаль, поки що далеко не так... Хоча скажи комусь, що Закарпатське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів – на фоні інших багате  підприємство з дбайливим господарем – теж має потребу в грошах, зокрема, на заміну морально застарілого та фізично зношеного обладнання, той хтось неодмінно здивується: бути не може!

Але, до прикладу, ГРС в Геївцях, збудована років 30 тому, сьогоднішнім вимогам  ніяк не відповідає. Хоч і оператор тут - людина знаюча, господарська рука якої у всьому помітна, та гарантувати стовідсотково ефективні у випадку аварії дії, не може.

- Аварійна ситуація! Телефонуйте! – наказує перевіряючий.

Оператор безпомічно розводить руками:

- Я вже повідомляв керівництву: телефон не працює, до нас додзвонитися можна, а від нас – ні...

- А як же повідомите?

- Побіжу в село, додому...

Оце так!  Начальник служби контрольно-вимірювальних приладів підприємства Олександр Фучко, супроводжуючи перевіряючих підпорядкованими йому об’єктами, не втомлюється пояснювати: у Зняцеві котел в одному  з оператором крихітному приміщенні, але ж незабаром планова реконструкція – все зробимо за сучасними вимогами,  в Поладь-Комарівцях не розроблена методика контролю за попаданням в навколишнє середовище одоранту на робочому майданчику вузла одоризації газу; на Ужгородській ГРС план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій не регламентує дій оператора на випадок відсутності зв’язку з диспетчером ЛВУМГ. Ці і решта з 24 виявлених  працеохоронцями порушень будуть, звичайно, усунуті, але з модернізацією ГРС – стовідсотково! Сьогодні ж таке оновлення “влітає” в солідну копієчку, і навіть  міцним суб’єктам господарювання не завжди по кишені...

Як “значну” розцінює підготовку до роботи в осінньо-зимовий період ВАТ “Закарпатгаз” головний інженер підприємства Ігор Багрій. І це при тому, що на капітальні ремонти об’єктів газозабезпечення з запланованих 1878 тис. грн. освоєно тільки 432, 67 тис. грн.; замінено 1,5 км газопроводів, що забрало понад118 тис. грн.; капітально відремонтовано газових мереж на майже 22 тис. грн... Навіть невтаємниченому у справи газозабезпечення закарпатського споживача зрозуміло: крапля в морі. Адже на зорі газифікації регіону в цю справу вкладалися набагато солідніші кошти. До того ж, термін експлуатації мереж – 30-35 років – давно збіг. Тоді чи варто дивуватися позаштатним ситуаціям? Вони абсолютно можливі, наприклад, на ГРП в Горянах чи в самому центрі Ужгорода, біля площі Петефі, бо абсолютно доступні як “бомжам”, так і людям неадекватної поведінки, яких в найнеочікуваніших місцях зустрічаємо дедалі частіше. А коли станеться щось, гадатимемо:  поломка, халатність персоналу, а, можливо, диверсія? Відповіді ж, що це дії випадкових перехожих з порушеною психікою, яким господарі  не перешкодили дістатися до об’єктів підвищеної небезпеки, не дасть ніхто...

Аварія сталася. Забудьте?

Не мине й півроку - саме так ми подивимось на пристрасті, що роздирають нині Дніпропетровськ. Що там якась вагітна жіночка з її невирішуваними проблемами, коли легко забудемо про більш ніж два десятки загиблих, стільки ж скалічених фізично і сотні травмованих морально, в очах яких ще довго читатиметься запитання: як могло таке статися?

У кабінеті начальника Територіального управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області Михайла Саварина радяться довго й запекло.

- В Ужгородському районі проблема, - наголошує головний інспектор Людвиг Андращук, - газ до  тамтешніх сіл надходить з ГРС через ГРП з застосуванням байпасів. На морально застарілих ГРС відсутнє автоматичне відключення газового потоку в разі підвищення його тиску в мережі. Контролюється і керується оператором вручну, що, з огляду на людський фактор, може призвести до аварійних ситуацій. Ми не можемо гарантувати споживачам повну безпеку, адже час від часу, як було кілька років тому в Виноградові, реєструються випадки “невмотивованого” підвищення тиску в мережі  Подавач газу – ЛВУМГ- переконує, що це – не його проблема, він все робить за підписаною з ВАТ “Закарпатгаз” угодою. ВАТ “Закарпатгаз” теж посилається на те, що байпаси на ГРП відповідають проекту. А небезпека, ризик для життя і здоров’я , з яким у випадку аварії людина залишається сам на сам, висить над нею мечем Дамокла.

- Скільки ступенів захисту маємо на  шляху газу до споживача Ужгородського району? – наводить останній аргумент на користь потреби непокоїтись Михайло Саварин.

- Один...- чує розгублену відповідь.

-У Чорнобилі було... чотирнадцять, а аварія сталася...

Западає тиша. Кількахвилинна мовчанка народжує рішення:  проблему треба зняти, тобто зробити так, щоб система газопостачання в Ужгородському районі мала, як мінімум, три ступені захисту. Якщо байпаси на ГРП – чиясь самодіяльність, виправляти ситуацію власними силами, коли ж вони запроектовані – писати листа на проектантів...

Чим надійніше убезпечимося від біди - тим кращі уроки винесено з попередніх трагедій. Тим дієвіша про них пам’ять.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати