Звертатися закарпатцям, надто ж мешканцям села до бібліотеки – зайвий клопіт. Надто ж охочим прочитати щось сучасне та україномовне. Якщо раніше книгозбірні передплачували справно бодай періодику, то тепер у наявності лише газети з безкоштовними оголошеннями, в кращому разі – районні малотиражки. Марія Терпиця, яка живе в невеличкому селі Минай під Ужгородом, каже, до бібліотеки не ходить, але стабільно спонсорує одну з сільських бібліотек періодикою. Її знайома – працівниця сільської бібліотеки на Великоберезнянщині. «Вона часто до нас приїжджає і забирає всі газети, які ми передплачуємо чи купуємо. Каже. Бодай щось так зможе запропонувати своїм читачам».
Працівники культури кажуть, нині в Закарпатті 501 бібліотека, лише за минулий та поточний рік їхня кількість скоротилася на 80 одиниць. Основна причина цього — місцеві органи влади не мають коштів, щоб утримувати ці заклади культури, їхніх працівників, поповнювати книжкові фонди. Тому й про нові книги в сільських бібліотеках навіть не мріють, каже директорка Закарпатської обласної бібліотеки Людмила Григаш. Торік для всієї області за рахунок органів місцевого самоврядування закупили всього 7 тисяч примірників на 118 тисяч гривень.
Людмила Григаш каже, ще добре, що книги надходять до області в рамках кількох Державних програм – так сільські бібліотеки цього року отримали 15 тисяч різних книг. Ще певною мірою рятують ситуацію подарунки від різних авторів, грантів, організацій, міждержавних фондів, навіть особистих контактів працівників бібліотек. Але й попри це понад 60 % книжкового фонду бібліотек області нікому не потрібні. Це радянська література, російськомовна, морально застаріла, каже Людмила Григаш. Саме ці фонди зараз переглядають.