— У своїй роботі експерта я часто стикаюся зі страшними речами: убивства, смерті, каліцтва людей, — каже заступник начальника НДЕКЦ при УМВС підполковник міліції Олександр Дашковський. —- А хочеться чогось світлого... Фотографії допомагають мені забути про криваві моменти фаху. Фотографуванням займаюся вже давненько -- років із шести. Починав зі “Смени”, а років у 13 дідусь, приїхавши на Закарпаття з Білорусі, подарував мені “Зеніт-Е”, котрий вважався одним із найкращих радянських фотоапаратів. Віддав за нього 70 чи 80 рублів... Батько теж тодішній працівник міліції, навчив мене із ним працювати, проявляти плівку та іншим премудростям справи. Закривався я у ванній і клепав “фотки”... А з 1996-го почав займатися фотографуванням більш-менш професійно. Тим паче, що й професія експерта вимагала цього.
Якщо ж говорити про виставку, котра вже два місяці експонується у “Кобзарі”, то ці 20 робіт акумулювали в собі наш здобуток за останніх 7 років. У ній ми намагалися зупинити оту прекрасну миттєвість...
Фотографії з виставки були зроблені у різноманітних мальовничих куточках Закарпаття: на Міжгірщині, на старій дорозі з Нижніх Воріт до Перечина, у парку в Ужгороді. Основна тема -- природа.
Ідейним натхненником виставки став мій колега Василь Бонкало. Він і запропонував винести роботи на суд поціновувачів фотографії. Це перший наш спільний проект і, думаю, не останній.
— Коли ми робили ці фото, то навіть не задумувалися над тим, аби показати їх широкій публіці, —зізнається пенсіонер ОВС, підполковник міліції у відставці Василь Бонкало. — Робилося це все хорошою цифровою фотокамерою. Загалом вибрали з трьохсот двадцять кращих, на наш погляд, робіт розміром 30 на 40 см. Не все оригінальне туди потрапило. Скажімо, у нас є зроблений Сашею знімок бункера на історичній лінії Арпада у Свалявському районі. Коли його фотографували, то вперше через об’єктив фотоапарата побачили цей грандіозний об’єкт, що стояв на шляху радянських військ. Були вражені тим, що люди зуміли подолати таку фантастичну річ.
Є й інші оригінальні роботи. Так, цілком випадково натрапили на невеличку ділянку річки на Свалявщині, назву якої я навіть не знаю, і були вражені краєвидами, що звідтіля нам відкрилися. Хоча ми обидва закарпатці, виросли тут і об’їздили всю область, проте не могли й подумати, що є ще такі фантастичні картини природи! Реальність з об’єктива фотоапарата сприймається зовсім по-іншому, аніж на око. Або взяти ужгородський вокзал, який ми сфотографували й обробили фото певним чином. Вийшло чудово. Я знаю, що цю фотографію більшість співробітників МВС України використовували як заставку практично на всіх міліцейських комп’ютерах (сміється)... Це фото є на виставці, люди дивляться, але ніхто не може зрозуміти, як воно зроблено! Багато хто пропонує продати їм ту чи іншу роботу, проте вони наразі не продаються...Ми ще не дійшли до фотографування людей, хіба що друзів для приватних колекцій. Думаємо цим зайнятися, лише є один етичний нюанс. Коли “знимкуєш” людину, то, вважаю, необхідно отримати її згоду на саме фотографування та подальше публічне експонування роботи.
P.S. З виставкою О.Дашковського та В.Бонкала можна ознайомитися й через мережу Інтернет, увійшовши на сайт “Закарпаття”.