Олексій Фазекош: «Про Рея Бредбері, сучасний світ і Україну в ньому»

1. Про історію світової цивілізації. В працях філософі Арнольда Тойнбі наводить теорія циклічного розвитку людської цивілізації. В сучасній філософії та футуристиці домінують песимістичні погляди на долю людської цивілізації. Останнє, що читав у цьому контексті – Андрея Ваджра «Матрица глобальной гегемонии». Людству пророкують одні суцільні небезпеки, катаклізми, стихійні лиха, одним словом – різного роду біди. Активізувалися усякі культи та псевдо філософські вчення. Натомість філософська наука в основі якої є християнські цінності, і П'єр Тейяр де Шарден, і Вернадський, і інші філософи однозначно твердили, що будь-яким кризам у людській цивілізації приходить кінець, людство прогресує, проходять негативні цикли, одні суспільно-економічні формації змінюються на інші і рано чи пізно земна цивілізація перетвориться в надцивілізацію, яка зможе перебороти будь-які кризові явища, зможе досягти економічних, політичних та духовних висот. Це – позитивістський погляд на долю людської цивілізації. Ідея справедливого суспільства, ідея комунізму в кращому, а не догматично викривленому її розумінню, притаманна людській природі, як такій. Вона є обґрунтованою, і у кінці кінців буде обов’язково реалізованою.  Вектор людської цивілізації хитнувся в бік негативу. Але маятник стрілок обов’язково піде у інший бік, і все буде добре. Обов’язково. Так воно й буде.

2. Про Україну. Зараз почалися нападки на керівництво держави за те, що воно веде переговори з Росією. Моя позиція з цього питання коротка і відверто зрозуміла – краще поганий мир від хорошої війни. Геній сарказма, польський письменник Станіслав Єжи Лец писав: «Достатньо піддатись впливу ілюзій, щоби відразу відчути реальні наслідки цього». Україна їх під впливом цих ілюзій вже відчула. Війну треба припинити за будь-яку ціну, крім втрати територіальної цілісності держави. Домовлятися треба, подобається це комусь, чи ні. Національні інтереси треба захищати. Але базуючись на реальному аналізі ситуації. Треба визначити місце України у світовій системі координат, треба визначити її вектор розвитку. Знову кажу, що не говорю про те, щоб не поступатися принциповими моментами чи зраджувати національні інтереси. Але вже всім зрозуміло, що на голому патріотизмі, вишиванках, биттю в барабани, демократичну правову незалежну державу не побудуєш. А тому вибір бажання поганого миру, а не хорошої війни є єдиним можливим вибором, іншого вибору просто немає. Далі будемо думати, головне думати реально і раціонально, а не тішити себе ілюзіями.

3. Про парламентські вибори. Як я вже писав, нічого вони  не змінять, тому що нема з кого вибирати. Нема реальних програм, немає ідеології, немає справжніх загальнонаціональних лідерів. Суспільство розколото ментально не на два, а на всі п’ять антагоністичних світоглядних всесвітів. Поки у нас нетерпимість, і навіть фанатизм один до одного, буде переважати, нічого хорошого не буде. І ніякі люстрації, чи щось інше тут не допоможуть. Я не вірю, що ті, хто зараз кричать про очищення влади, дійсно хочуть змінити систему координат в суспільстві, і базові принципи функціонування державного апарату. Скоріш за все, мова йде про необольшевизм і ідеї на зразок експропріації експропріаторів та бажання все змінити так, щоб нічого не мінялося, і при цій ситуації ті, хто перемагали, мають бути переможеними, а ті, хто були переможеними, мають стати переможцями. З усіма фінансово-матеріальними преференціями.

4. Про війну, її наслідки і висновки від неї.

Війна рано чи пізно скінчиться. По великому рахунку, ніхто не допустить ні нової світової війни, ні затяжного тліючого полум’я нестабільності у центрі Європи. Головний негатив від того, що зараз відбувається, навіть не економічні втрати, не жахливі смерті, а ідеологічний колапс, ментальна розколотість, духовна змученість українського суспільства. Відсутність української інтегруючої національної ідеї.

3. На завершення деякі висновки.

Я знаю, що багатьом те, що я написав, не сподобається. Але це – мої відверті думки, і я маю право саме на таке бачення ситуації. Тому три основних тези.

А) ми маємо бути оптимістами – всі ці світові кризи минуть, апокаліптичні пророцтва про кінець цивілізації – це відверта белібірда, яка крім іншого ще й має прямий інтерес поселити в людях песимізм, вбити оптимізм і отримати конкретні політичні, економічні та інші дивіденди;

Б) Максимум протягом півроку війна припиниться, територіальна цілісність України буде збережена, економічна ситуація стабілізується, одним словом – Все Буде Добре;

В) Все Буде Добре, якщо будуть прислухатися до прагматиків і реалістів, а не жити ілюзіями, ідеологічними шаблонами, що нав’язуються і з середини, і ззовні, та пропагуються і одними, і другими, і третіми. Визначати вектор розвитку держави, її пріоритети, повинні люди, які є професіоналами у своїх галузях, які можуть мати різні ідеології та світоглядні цінності, але які розуміються у своїй справі. Так повинно бути, так воно обов’язково буде, і саме таким, а ніяким іншим шляхом, Україна переборе всі негаразди. Подобається це комусь чи ні, але це – єдиний шлях, єдина об’єктивна реальність. Бредбері писав: «Одні цивілізації гинуть, інші виживають, і то тільки за умови, що вони інтегруються і об’єднують зусилля перед загрозою їх знищення». 

Теги: Фазекош

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати