Народне мистецтво – дзеркало душі народу…

Саме цьому присвячується Мукачівський міський фестиваль національних культур «В родині єдиній», який вже восьмий рік підряд проводиться в місті Мукачеві і кожного року дивує чимось новим і цікавим.

Саме цей фестиваль  через мистецтво дає можливість нам, мукачівцям, розкрити дух і характер громади нашого міста, її душу, на якій мові воно б не лунало.

Саме цей фестиваль, через призму народного мистецтва, дає можливість відчувати себе потрібними тим, хто є носіями і сіячами народних звичаїв і традицій та народного мистецтва, дає можливість зрозуміти і молодому поколінню те, що саме народне мистецтво духовно збагачує кожного з нас, робить нас добрішими, щирішими і терплячішими. І саме через нього прививається любов до рідної мови, до рідного краю, до свого народу і країни.

Немає кращої насолоди і найвищої радості життя для людей, які зберігають і сіють все прекрасне, що є в мистецтві кожного народу, як відчувати себе потрібним. І найкраще це видно на нашій сцені, де фестиваль дає можливість живого споглядання творчого зв’язку двох поколінь старшого і молодшого, де окрасою нашого фестивалю є всі учасники, незалежно від віку і національності. Та все ж перлинками його є наші наймолодші учасники. Бо саме вони, діти, є носіями нашого минулого в майбутнє… саме так з покоління в покоління передається народна творчість… народна мудрість…

З року в рік приємно дивує щира віддача національно-культурними товариствами, громадськими організаціями та об’єднаннями міста всіх своїх сил і вмінь з питань підтримки, розвитку та пропаганди народного мистецтва тим, хто їх потребує. Вони володіють чудовим талантом – вмінням зацікавити своєю роботою молодь і підростаюче покоління, вмінням передати їм свою любов до народного мистецтва.  А ще талант для відтворення його на сцені. І це міський осередок «Союзу українок» (голова Оленушинець Л.І.), національно-культурне товариство німців «Паланок» (голова Гудак М.Й.), культурно-освітнє товариство ім. О. Духновича (голова Бисага С.К.), міський клуб угорсько-мовних пенсіонерів «Життя рокам» (голова Боруш А.А.), словацька община с. Фрідяшово (сестра Марія Черніцка), організація російської культури «Русский дом» (голова Мойсей Р.А.), єврейське товариство «Шалом» (голова Максименко М.Б.),  об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка (голова Софілканич В.І.), товариство болгарської культури ім. Кирила і Мефодія (голова Бегей Г.М.) 

Щоб відчути дух нашого фестивалю потрібно прийти і подивитись його програму. І тоді кожен, хто зустрінеться з його учасниками зрозуміє те, що в наших душах є клапан, що відкривається тільки піснею. І не кожній людині даровано Богом вміння його відкривати. Але це не про наших учасників фестивалю. Саме вони, русини, українці, угорці, росіяни, німці, євреї, болгари і словаки своїм мистецтвом вміло відкривають клапани наших душ і сіють в них прекрасне. І бурхливі оплески зривають всі художні номери на якій би мові вони не виконувались, якщо вони виконані з любов’ю до свого народу, до його культурного надбання. А таланту нашим учасникам не позичати.

Кожного року фестиваль чимось дивує свого глядача. Здивував і цього разу. На нашій мукачівській сцені вперше лунала пісня сербською та азербайджанською мовами у виконанні Юлії Бежинець (ДШМ № 2) та Арзу Соломонової (ЗОШ № 6). Фестиваль має своїх виконавців старожилів-першопроходців і має тих, хто щороку поповнює його талановиті ряди. Цього року на сцені дебютували і Мартіна Кельман (газдиня), Андрійко Федів (її син) і тільки газда вариша Мукачева у нас старожил-першопроходець – міський голова Золтан Ленд’єл. Адже саме завдяки підтримці міської влади наш фестиваль живе вже восьмий рік і ми маємо можливість пропагувати мистецтво на всіх мовах світу. Тому двері фестивалю відкриті для всіх національностей, які мають бажання поділитись своїм мистецтвом з громадою нашого міста. Серед учасників фестивалю дебютували також і Ольга Сорока (ЗОШ № 6), Евеліна Касумова (ЗОШ № 1), вокально-інструментальний ансамбль ЗОШ № 3 ім. Ф. Ракоці II, Інгрід Мешко (ЗОШ № 3 ім. Ф. Ракоці II), Вячеслав Журавльов (організація російської культури «Русский дом»), Дмитро Варга і Аліна Кучинська (спілка творчих інвалідів «СТІмул»). Всього учасників фестивалю біля 160 чоловік.

Пам’ятаймо: на світ кожна людина народжується для якоїсь справи… і якими будуть наші справи – вирішувати нам. А наш  фестиваль свідчить про те, що  його учасники народжені сіяти добро, примножувати народні звичаї і традиції, співати і танцювати, вишивати й в'язати,  і дуже смачно готувати свої національні страви. Про їх мистецтво сміливо можна казати такі слова – «без золота, без каменю, без хитрої мови, голосне і правдиве, мов Господа слово…». Так щороку з любов’ю і ласкою національно-культурні товариства, громадські організації і об’єднання  духовно збагачуючись діляться своїми талантами, чим сприяють збереженню й пропаганді звичаїв і традицій народу нашої України.

Фестиваль має свого глядача і шанувальника. І кожного року на сцені колективи та індивідуальні виконавці виступають з оновленим репертуаром. Щоб описати кожного окремо мало сторінок газети. Тільки про їх любов до народного мистецтва, до культури свого народу можна писати без кінця. Я вже не говорю про їх культурно-мистецьку діяльність в нашому місті та й далеко за його межами. Тому в тексті статті мені хотілося передати зміст і дух фестивалю через дух патріотизму, національної гордості та єдності, талант його учасників, їх творчу безмежність і велике бажання донести до кожного цінність народного мистецтва і народної мудрості.

Мова Мукачівського фестивалю національних культур «В родині єдиній» різна, але мета одна – ділитись з культурним надбанням свого народу. І пам’ятаймо про те, що мова – то і є одежа нашого духу, або ще краще – яскравий вираз всього того, що нас вражає, що ми почуваємо, про що думаємо-гадаємо, того, що ми зовемо духом або душею.

І виконання «Многая літ» на різних мовах за гостинним мукачівським столом в черговий раз підкреслює толерантність мукачівської громади, її інтелігентність і закоханість в мистецтво.

Дивися в далечінь _ побачиш далечінь; дивися в небо – побачиш небо; подивившись у маленьке дзеркальце, побачиш тільки себе... а наш фестиваль дає можливість побачити кожного окремо і всіх нас разом…

Мистецтво безкрає…

Теги: меншина, культура

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати