У закарпатському видавництві "Карпатська вежа" вийшли дві книжки віршів для дітей

Михайло Шушкевич відкриває свою книжку словами „на світі є книжок багато та ще би більше їх було, бо книга для дітей це свято, це знань одвічне джерело”. Це насправді так, бо діти пізнати світ можуть і з книжок, тому добре, коли вони їм до серця. Поет закликає любити рідну Україну, її пісні і танці, особливо її солов’їну мову.

Любіть своє село і місто,
І вулицю і дім любіть.
І цю любов дитинно-чисту
В своєму серці збережіть.

Богдан Сливчук вітає маму з днем народження, бажає їй здоров’я багато, щоб гріли її серце діти і онуки, і щоб у неї були тільки сльози радості на многії літа.

Моя матуся – найрідніша,
Моя матуся – наймиліша,
Матуся моя – найдорожча,
Матуся моя – найсолодша.

Хіба може бути хтось дитині рідніший, як мати, яка породила, не спала над колискою, обіймала і цілувала. І хто не чув по радіо щодня „Колискову” Богдана Сливчука, музику до якої написав композитор Ігор Білик? Ужгородське радіо нею закликає дітей до спанку.

Тиша. Вечір на дворі,
Сонечко сховалося.
Цілу днину дітворі
Ніжно посміхалося.
Заснули зайчики, заснули білочки,
І ти, наш котику, засни, засни.
Заснули квіточки, заснули діточки,
І ти, малесенький, засни, засни.

У поета в книжці ще цілий ряд пісень для дітей. Це „Мамина зоря”, „Колискова для сина”, „Сонячний зайчик”, „Колискова для донечки”, „Рудохвостий непосида”, „Квіти для матері” та інші. Їх в книжці чотирнадцять.

Михайло Шушкевич поділив свою книжку на чотири пори року. Це розділи: „Весна-красна”, „Вітання літа”, „Осінній дар”, „Зимовий світ”.

Десь поділись хуртовини, не скриплять морози,
У природі переміни: йдуть весняні грози.

І поет оспівує весну, яка роз-квітла у саду і медом пахнуть квіти. А потім спекотний червень – літо у розпалі, в лугах з травою гомонить, в стиглих росах заіскрились срібні павутинки, літо в осінь закотилось – справили обжинки.

Минуло літо, похмурий жовтень надворі, і в права вступила осінь і владно кружляє угорі. А за нею наступає зима, вітер виє, завиває, снігом землю засипає.

Сніг пухнастий, білий, білий
Клаптями летить,
І поля, і крутосхили
Покриває вмить.

А Богдан Сливчук про наближення осені пише:

Промайнуло літечко,
Висихають трави.
Золотиться листячко,
Падає в отаву.
Червоніють яблучка,
Пахне виноградом.
Осінь-чарівниченька
Знову ходить садом.
Почорніло полечко, замовкла діброва,
Загляда в віконечко осінь жовтоброва.

Та не довго ходить осінь садом, бо малесенькі сніжинки летять з небес і вкривають всі стежини, щоб сухим травинкам тепліше було спати.

Оті дві книжки поетів Михайла Шушкевича і Богдана Сливчука, написані для дітей, заслуговують на знайомство не тільки малят і школярів, але і дорослих, щоб привити любов до поезії.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати