Цей розважальний заклад завжди „обліплений” автівками, наче мухами добрий шмат м’яса. Припарковуються – як виходить. Порядку дотримуватися не треба – цього ніхто не вимагає. Облаштованої стоянки „VIPER-клуб” також не має.
Не те, що стоянки! – Дороги чи площадки, що під самим носом, нема – одні громаддя каменю, насипи щебеню. І купа автотранспорту. Таку картину побачить кожний, хто сюди навідається у будь-яку пору доби.
Багато кому, без сумніву, це мусолить очі. А комусь уже набридло місити каміння, у якому потопають ноги, провалюються і пробуксовують колеса автівок.
Добре, що поруч немає житлових помешкань, бо добиратися до них було б важко. Проте люди живуть навпроти, котрі майже щоночі змушені будитися від буксування крутих іномарок та вислуховувати обурення нічної публіки на їх рідній „матерній мові”. Чим же завинили жителі дев’ятиповерхівок, що навпроти „VIPERа”, перед його господарями? Невже облаштувавши солідні заклади, важко залити бетоном каменюки? Тяжко повірити, що власникам клубу не доводилося спостерігати картину, як у засипаному ними щебені вовтузяться інваліди чи жінки з колясками. Адже іншого шляху нема, хіба що проїжджа частина дороги, і та розбита.
Прикро, але це наше сьогодення і наша ментальність. А буксування у камінні біля нічних клубів та посеред спального району – це розвага крутих.
"Трибуна"
01 серпня 2007р.
Теги: