В Ужгороді вийшла книжка про переклад українських імен польською мовою

Опрацювання прозорих та розбірливих норм транскрибування українських онімів, зокрема й антропонімів, а як наслідок їх чітке дотримання, сприяло б елімінації перешкод в українсько-польській комунікації. Звісно, це діє й у зворотному напрямку: окремого дослідження чекає також тема відтворення українською польського назовництва.

Україна та Польща – дві сусідні незалежні держави з багатовіковою спільною історією. Географічне положення та розвиток партнерських стосунків між нашими країнами сприяє взаємному зацікавленню культурним та політичним життям, суспільними подіями, з чим нерозривно пов’язані імена людей зі світу культури, спорту, науки та політики. Ці особові імена та прізвища є вагомою складовою в діалозі культур, одним із елементів вербального вираження національних особливостей. Саме тому важливим є питання їх адекватної передачі іншою мовою.

Існує два способи відтворення іномовного антропонімікону – транскрипція (мається на увазі практична) і транслітерація. Головна відмінність між ними полягає у тому, що у транскрипції істотним є передача звукового складу слова однієї мови за допомогою алфавіту іншої. Натомість у транслітерації вимова не враховується, та й послуговуються не національним алфавітом, а графічною системою, тому допускаються додатково діакритичні знаки, що є неприйнятним у транскрипції. Згідно з польським правописом чужоземні особові назви повинні транскрибуватися.

При відборі матеріалу для аналізу, взято до уваги: українські особові імена та прізвища (опущено ім’я по батькові, оскільки хоча й належить до української антропоформули, проте його нема у польській, у зв’язку з чим рідко зустрічається у польській пресі); особові назви лише етнічних українців (навіть якщо вони є іншомовного походження), а не усіх мешканців України, адже саме такі відносимо до українського іменника; імена та прізвища лише тих етнічних українців, які у період, за котрий зібрано матеріал, проживали на території України (хоча імена етнічних українців, що мешкають за кордоном, можна віднести до українського антропонімікону, їх не розглянуто з тієї причини, що вони адоптуються у мовах країн, в яких українці перебувають на постійній основі, і, відповідно, польською відтворюються вже згідно з нормами передачі власних назв із цих мов; наприклад, імена сучасних нам людей передаються польською з мов, які послуговуються також латиницею, в оригінальній графічній постаті); антропоніми, які можна віднести до українських, виходячи з тексту статті, або така інформація є загальнодоступною, а також, якщо не було повної впевненості, що носієм імені не є етнічний українець (зазначимо, що автори дотримуються думки, що імена усіх громадян України незалежно від їх національної приналежності повинні транскрибуватися іншими мовами також з української, а не з мов нацменшин); подані далі приклади є підбіркою найбільш типових відхилень у транскрипціях.

Якщо розглядати причини відхилень у транскрипціях українських особових назв у польській друкованій періодиці, важливим є чинник першоджерела. Адже помилки могли бути вже в повідомленнях інформаційних агенств, з послуг яких скористалося видання. Якщо ж це були закордонні інформагенства або ж передруки з іноземної преси, а тексти були мовою, яка послуговується латиницею, швидше за все передача українського антропоніма взагалі не переглядалася, оскільки у польській мові в такому випадку прийнято переймати графічну постать особових назв. Цілком можливим є також те, що журналісти польської газети почерпали інформацію з російськомовних українських видань. У російській мові при передачі українських імен та прізвищ лексична заміна російськими є нормативною.

При створенні для Словника переліку українських офіційних особових імен за основу було взято "Власні імена людей: словник-довідник" Л. Г. Скрипник та Н. П. Дзятківської (Київ, 2005). На сьогодні це найґрунтовніша в українському мовознавстві праця такого типу, хоча в реєстрі і міститься значна кількість імен, які вже протягом довшого часу не використовуються при найменуванні немовлят. Зрештою, і самі автори згадують про це у передмові до словника-довідника, проте пояснюють включення цих імен до нього тим, що "...ще трапляються у представників старшого покоління, особливо у формах по батькові, стали основою багатьох прізвищ" . Оскільки наш Словник постав передусім з думкою про його практичне застосування, до нього увійшли всі особові імена, згадані у "Власних іменах людей..." як такі, що можуть бути використані при реєстрації новонароджених. Таким чином, Словник може стати у пригоді не тільки при передачі польською мовою українських імен, що нині у вжитку, а частково і прізвищ, також при перекладі українських текстів, в яких трапляються українські офіційні імена, причому не лише сучасних.

Власне словник поділено на дві частини: "Жіночі імена" та "Чоловічі імена". Імена подаються в алфавітному порядку, а справа до них – транскрипція польською мовою. Якщо ім’я має кілька варіантів, кожен із них знаходиться на своєму місці за алфавітом.

У виданні подано таблицю передачі кожної букви українського алфавіту польською мовою способом транскрипції. Ці норми затверджені Комітетом мовознавства Польської академії наук у 1956 році та є чинними й донині. Подано таблицю за "Великим орфографічним словником"  з урахуванням наших дрібних поправок , а також роз’яснення до неї, які доповнюють застереження, представлені у тому ж "Великому орфографічному словнику".

Науковий редактор пропонованого видання – проф. УВр, др.габ. Олег Белей. Рецензенти: д.ф.н., проф. М. Сюсько (м. Ужгород) та д-р. Х. Сойка-Машталерж (м. Вроцлав). Працю рекомендовано до друку науковою радою НДІ україністики імені Михайла Мольнара.

Сподіваємося, пропонований словник стане першою цеглиною у фундаменті створення в обох мовах точнішої системи транскрипції слів та текстів з однієї мови на іншу, а також адаптації власних назв.

Як раніше повідомляло Закаррпаття онлайн, нещодавно у видавництві "Ґражда" вийшла друком інша книжка подібного формату – праця відомих науковців проф. Любомира Белея та Марії Чіжмарової «Особові імена в українсько-словацькій міжмовній комунікації: Українсько-словацький та словацько-український словники особових імен».

Теги: польський, антропонім, транскрипція

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати