В Ужгороді стартувала поетична весна (ФОТО, ВІДЕО)

Пробудження проекту «АРТ весна» розпочалося з об’єднання літератури і музики — цього разу до проекту долучилася талановита чарівна Юліанна Хоменко, яка виконала музичні твори на скрипці та електронному фортепіано.

Сьогодні на зустрічі можна було почути твори талановитої молоді Ужгорода, які в переважній більшості розкривали тематику інтимної лірики. Оксана Крьока, Віктор Опаленик, Валентин Кузан, Юліана Хоменко, Ольга Мацо, Віталіна Коваль, Томаш Деяк, Торі Ром, Борис Сулим, Марічка Черничко — саме вони сьогодні представили свою творчість ужгородцям.

Борис Сулим — гість із прекрасного міста Лева, автор поетичних збірок «Місто Любові» (2004) та «Відлуння і Тіні»(2008). Його твори перекладено німецькою, англійською, французською, польською та італійською мовами.

Організатор проекту — Марічка Черничко — розповіла про те, яким саме чином вона познайомилася з присутнім сьогодні гостем зі Львова Борисом Сулимом:

Познайомилася я із цим талановитим молодим чоловіком не на літературних читаннях і навіть не в театрі. Минулого літа ми з моїм хлопцем їздили до Угорщини, а поверталися автостопом. Борис якраз повертався з Відня. Ми проговорили з ним всю дорогу до Ужгорода. І вирішили: наша дружба лише розпочинається.

Свіжим поглядом на соціальні питання вирізнився Віктор Опаленик, який є співзасновником літературного об’єднання «Хербст». Про свою творчість він каже так:

Мені хотілося робити щось важливе, а я незнав що. І якось так почав писати.

Словами  Віктора, він пише «про те, як життя могло б скластися, про те, як воно буває».

Ольга Мацо, епатажна дівчина з ніжністю в середині, як вона про себе каже «Я римую мрії з дійсністю», вразила присутніх своїми віршами. З її вуст пролунали вірші: «Скриньки» — еротичний вірш про поєднання поезії і музики та «Мости» — вірш про єднання душ в одну цілу душу. «Скриньки» — це верлібр, а «Мости» — римований вірш. Говорити про щось, що єднає ці вірші, не можна, вони зовсім різні та їх нічого не поєднує, наголошує Оля. Але обидва вони по-своєму інтимні.

Вірші Віталіни Коваль спрямовані не тільки на образну і смислову передачу того, чим марить автор, але і на виклик слухача. Віталіна вважає, що її творчість це діалог. Продуктивний діалог. На її думку, місія автора полягає в провокації розумового процесу, і якщо ця провокація буде успішною, з розвиваючим результатом, то творчість автора варта уваги.

А ось ветеранів поетичного руху Ужгорода Валентина Кузана та Михайла Фединишинця поєднало те, що вони обидва зачитали вірші своїх батьків. Валентин презентував зовсім нову книгу свого батька, Василя Кузана — «Пірсинг». Це поетичні мініатюри. Хоку і таке інше… І тексти маленькі, і книга маленька. Але приємно! Ці мініатюри писалися впродовж багатьох років», — зауважив Валентин про збірку свого батька.

Михайло Фединишинець зачитав вірші свого батька та розповів присутнім про часи, коли писати було важко, коли кожне слово могло стати вирішальним у житті автора.

Щодо візуального наповнення зустрічі, то воно теж не залишилось поза увагою організаторів. Марічка Черничко звернулася до відомих закарпатських художників Юрія Боднара та Віктора Миговича з ідеєю використати їх роботи для художнього оформлення арт-кафе у весняному настрої. Пан Боднар люб‘язно надав три свої твори у спокійних ніжно-зелених тонах, а роботи В. Миговича додали художньої експресивності стінам арт-кафе. У кожного відвідувача арт-кафе була унікальна можливість переглянути відому роботу Віктора — «Фединишинець зодіакальний».

Марічка Черничко запевнила, що подібні зустрічі будуть продовжуватись і надалі.