Закарпаттям "гуляє" сорокаградусний убивця

Офіційно, сухо і … страшно. Особливо, коли це не просто “особи”, а сусіди, знайомі, близькі, чиїсь батько чи мати.

Ринок виробництва та продажу алкогольної продукції зростає і кожна четверта пляшка все ще може бути смертельною.

Процитована довідка подавалася управлінням охорони здоров’я спеціально до засідання обласної координаційної ради з питань захисту прав споживачів, яка нещодавно відбулася в облдержадміністрації. Сумна статистика має продовження: торік пролікували 469 осіб, які отруїлися алкоголем, з них 74 внаслідок отруєння сурогатами алкоголю. За перший квартал цього року проліковано 123 особи, з них 15 -- внаслідок гострого отруєння сурогатами.

БАГАТІЄМО Й БІЛЬШЕ... П’ЄМО

Живемо ми, попри все, з кожним роком трохи багатше, а тому … й більше п’ємо. Принаймні з 2003 року темпи виробництва алкогольних напоїв стабільно зростають – у 2003 році на 14,1%, у 2004 на 19,1%, 2005 на 15,7%. За підсумками 2004 року обсяг легального ринку алкоголю оцінювався у 10 млрд. грн., тіньового – близько 2,5 млрд. грн. І хоча за оцінками Асоціації “СОВАТ” тіньовий оборот лікеро-горілчаних виробів за цей час скоротився з 40 до 25% (у Росії – 34%), це мало втішає. Звичайно, вже минули часи, коли у перші роки незалежності мало не все Закарпаття заробляло на «Кайзерці», а загальнодержавне телебачення пояснювало, що «справжніший» «Распутін», який з пляшки кліпає. Оскільки нині 85-90% міцних напоїв виробляють десяток компаній, то конкуренція перейшла в іншу площину – конкурують не виробники, а торгові марки, відповідно, фальсифікатори теж пропонують не якусь там горілку, а підробки певної торгової марки.

З іншого боку Україна ніби навмисно знищує індустрію виготовлення справжніх і якісних вин. Закарпатські підприємства масово підкосило зростання ціни ліцензії на розлив до 250 тис. грн., а коли ситуацію “поправили” -- до 500 тис. грн. (хоч вона й інакше називається, та без неї і виготовляти вино не можна). Якщо у 1985 році площі виноградників в Україні були 209 тис. га, то в 2004 – 97 тис. га, а торік лише 80 тис. га. Причому відбувається щорічне скорочення площ на 10% і на 50% -- старіння існуючих виноградників. От і п’ємо ми в середньому 3 л вина на душу населення, що на порядок нижче, ніж європейці, якщо, звісно, не рахувати того, що “колотимо” вдома (не йдеться про порядних і фахових виноградарів). Тому винами, які нині заполонили ринок і про які кажуть, що вони “порошкові”, ми теж труїмось – тільки “в кредит” -- повільно і неухильно.

Зростає і кількість споживаного пива. За відсутністю даних по Україні, наведемо російські – там уже ставлять питання про “пивний алкоголізм”. З 2000 по 2005 рік споживання пива на душу населення зросло в 1,4 рази і склало більше 60 літрів.

При тому, що за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я без особливої шкоди для організму людина може випити не більше 8 літрів чистого спирту. Не складні підрахунки – і виходить, що тільки 60 літрів пива складає трохи більше 4 літрів чистого спирту, тобто половину норми.

ФАЛЬСИФІКАТ — НЕ ТІЛЬКИ У ПІДВОРІТНІ

Неякісна горілка у нас часто вилучається не лише у бабусі за рогом, а десятками тисяч пляшок. Так, у Донецькій області в 2005 році виявили 19 тисяч пляшок горілки з фальшивими акцизними марками, виготовленої в Криму.

Найбільш страшна ситуація, про яку постійно говорять за кордоном, що в “лівий” бізнес часто йдуть менеджери, не рідко ТОП-менеджери, легальних компаній. Вони “в темі”, знають що і до чого у виробництві, мають доступ до фірмових пляшок, етикеток, акцизних марок і через оптових покупців – до збуту. Про те, що це явище актуальне і для нас, свідчать зведення податкової міліції: то там, то сям виявляють підпільний цех, у якому вистачає і пляшок, і етикеток, і корків, і справжніх акцизних марок. Таку горілку (або коньяк), особливо якщо їх “змішати” у товарній партії зі справжніми, вкрай важко “виловити”. Тому немає ніякої гарантії, що куплений навіть у недешевому магазині чи супермаркеті алкоголь не є фальсифікатом.

Як прозвучало на засіданні координаційної ради, закарпатським управлінням у справах захисту прав споживачів за 5 місяців цього року перевірено 118 роздрібних реалізаторів алкоголю, у більш ніж половини – 67 виявлено порушення. З реалізації знято 22% перевіреного, тобто майже кожну четверту пляшку. Основні причини – закінчені терміни придатності, невідповідність нормативним документам, відсутність супровідних документів щодо якості та безпеки алкогольних напоїв.

Так, у магазині “Амбар” ТзОВ “М.В.М. Маркет торг” зняли з реалізації 82 пляшки, в магазині “Дружба” в Мукачеві – десять найменувань, в супермаркеті “Фуршет” ТОВ “Комора ЛТД” – 68 пляшок із закінченими термінами придатності, а через наявність осаду бракувалась горілка “Пшенична хвиля” виробництва АМ і СТ ДАЛВ з Донецька та “Самогон Пшеничний продукт” підприємства з Кіровограда.

У магазині в селі Стужиця (Великоберезнянський район) в реалізації були алконапої без документів, а в Хусті в кафе “Фокус” – без супровідної документації.

Ще чи не гірша ситуація з якістю “зеленого змія” на гуртових складах – з перевірок 29 партій алкогольної продукції, які провело ДП “Закарпаттястандартметрологія”, 19 були нестандартні. В тому числі були і пляшки, в яких щось “спочивало” на дні, або кружляло…

Проте законодавство у нас до “лівого” алкоголю доже поблажливе. Якщо когось і впіймали безпосередньо на фальсифікаті, то суди, зазвичай, вироки виносять лояльні – умовні терміни, тобто таке собі трошки обмеження свободи на свободі. А представники обласного Держстандарту видали 3 постанови про застосування до підприємств штрафу, що становить 25% реалізованої нестандартної продукції на загальну суму 2,06933 тис. грн. Шістьох посадовців притягнули до адмінвідповідальності і штрафів. Матеріали однієї перевірки направили до Держспоживстандарту, бо він має право оштрафувати на 100% вартості реалізованої, всупереч забороні, алкогольної продукції. Словом, “налякали”…Особливо, якщо порівняти з вигодою від продажу “лівого алкоголю”.

ЯК НЕЯКІСНУ ВПІЗНАТИ

Прикро, але впізнати фальсифікат у закоркованій пляшці, тобто до купівлі, практично неможливо. Хіба там вже плаватиме щось надзвичайне. Проте приглянутись уважно до пляшки варто. Насторожити повинні: невиразна матова етикетка на папері низької якості, негерметичне закупорення, нечітке штампування на ковпачку, невідповідність найменування горілки заголовній літері, яка виштампувана на ковпачку та напису на етикетці, наявність сторонніх включень. На ковпачку крім назви заводу-виробника має бути зазначено чітку назву горілки у вигляді заголовної літери або двох, якщо назва складається з двох слів (наприклад: П – “Пшенична”, МО – “Московська особлива”). На пляшці ж має бути наклеєно або наплавлено вогнестійкими фарбами етикетку встановленого зразка із зазначенням: назви організації-виробника, складу продукту, умов зберігання, терміну придатності до споживання, найменування виробу, міцності, об.% вмісту цукру, місткості пляшки в літрах, номера стандарту на продукцію. Варто подивитись на етикетку і зі зворотного боку: на заводській кілька рівних смужок клею, а в невиробничих умовах клей наносять пензликом, тому мазки будуть нерівні.

Коли ж зовнішній вигляд підозр не викликав, пляшка відкоркована, різким “не горілковим” запахом з неї не тхне та й смак ніби не бридкий, -- це ще далеко не гарантія якості. І випивши її можна потрапити коли й не до першої категорії (померлих), то цілком імовірно до другої категорії – лікованих від гострого отруєння алкоголем.

Навіть до “легальної” заводської горілки, залежно від рецептури, додають двовуглекислий натрій, лимонну кислоту, цукор, перманганат калію (по-простому – марганцовку), оцтову кислоту, мед, ванілін, оцтовокислий натрій, ароматичні речовини, виділяючи її за складом сировини й органолептичними показниками в окрему групу “особливих”, наприклад, “Лимонну”, “Перцівку”, “Старку”, “Мисливську”, “Українську”, “Ювілейну” тощо. Сторонні домішки можуть бути в горілці через застосування нехарчового спирту, ацетону, а підвищений вміст ефірів, сірчистих сполук – через виготовлення з технічного гідролізного спирту, що додає специфічний пекучий смак та різкий неприємний запах. Коли “умільці” втрачають міру, і захоплюються заміною харчового спирту технічним чи водою, фальсифікацію можна виявити. Зокрема, якщо об’ємна частка сивушних олій перевищує 0,1%, то при розтиранні такого напою між долонями з’являється специфічний запах. Чиста горілка його не дає.

Дуже просто фальсифікувати лікеро-горілчані вироби. Тому якщо гарною етикеткою і щирими словами на ній в око впала якась настоянка, треба пам’ятати, що багато виробників замінюють натуральну сировину – фрукти, ягоди, коріння, трави синтетичними барвниками та ароматизаторами, підсолоджувачами, гліцерином.

Вміст синтетичних барвників можна виявити і вдома – додаванням будь-якого лужного розчину. Варто випробувати одну пляшку і тоді вже вирішити для себе – чи купувати, чи пити. Можна додати в напій звичайної соди, але щоб за об’ємом її було більше, ніж напою. Різка зміна РН середовища змінює колір натуральних фарбників (червоний -- на брудно-синій, фіолетовий -- на червоний і бурий), а синтетичні барвники колір не змінюють. Якщо додати луг до лікеро-горілчаних виробів жовтого, помаранчевого, зеленого кольору та прокип’ятити, то натуральні барвні речовини – каротин, каротиноїди, хлорофіл – зруйнуються, жовтий і помаранчевий кольори напою зникнуть, а зелений стане буро- або темно-зеленим. Синтетичні ж барвники знову не зреагують.

Словом, кілька тисяч років тому люди придумали як труїтися. За час, що минув відтоді, "технологію" тільки вдосконалили.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати