Вертеп у заході. Торохтіння горіхів

Зустріну випадково, наприклад, Василя Герасим’юка або Івана Малковича, кину одному або другому кілька – на їхні «бабські брехні» до мене – незручних запитань і помахаю легунько застережливо пальцем, й ураз у тих флаґманів укрсучліту перекоситься ротик і, невдоволено задкують од мене як прокаженого. Що тут скажеш... Здорові повсякчас стороняться кари!

А в заході (нужнику, буді, WC) смердить... І вже котрий рік тута відбуваються культурні заходи. Батько і син Ступки, відповідно, грають і ставлять на догоду чортибатька-кому вистави, один з чільних «свободівців» Богдан Бенюк перевтілюється (а мо’ й ні) в кацапських фільмах у придуркуватого хахла, а літератори ні за цапову душу продаються бандюковичам усіляких мастей... І Ганька Герман із шаленою швидкістю розвиває свій талант драматурга. Та, попри те, дзвінко лунає на просторах од Луганська до Ужгорода: ...ще не вмерла, хоч, – дуже хвора!..

Слова, слова... Нема на вас добротних ґицлів!..

І торохтять що раз інакше на кону горіхи... Лунає щиро в(у)країнське слово.

Теги:

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати