Гюнтер Грасс: те, що мусить бути сказано

Гюнтер Грасс

те, що мусить бути сказано

Чому я мовчав, чому замовчував так довго те, що очевидно,
те що розробляється у планах, в яких ми лише пішаки.
Вони вважають, що мають право завдати першого удару,
який би підкорив хуліганів,
викликав організований тріумф
і міг знищити іранський народ,
тільки через підозри розробки атомної зброї на його території.

Але чому ж в жодній іншій країні,
в якій роками присутній зростаючий ядерний потенціал,
не було проведено перевірки?
Загальне замовчування такого стану речей,
яке доповнювалося і моїм мовчанням
я сприймаю, як обтяжливу брехню і примус,
непідкорення якому передбачає покарання
і винесення вердикту "Антисемітизм".

Давні злочини моєї країни тяжкі
і про них час-від-часу можуть заговорити лише з комерційною метою,
нехай і декларуючи, що цим мають на меті спокутування вини.
Але тепер, коли з моєї країни хочуть доставити до Ізраїлю новий підводний човен,
що буде мати завдання направляти потужні боєголовки,
туди, де існування хоча б одної атомної бомби навіть не доведене
і є лише підозрою я кажу те, що повинно бути сказаним.

Але чому я досі мовчав?
Тому,що я вважав, що моє походження,
обтяжене провинами перед Ізраїлем,
які не можливо спокутувати, забороняє мені це.

То чому я кажу тепер, постарівши і пишучи останніми чорнилами,
що те, що Ізраїль володіє потужною атомною зброєю піддає загроз
і без того крихкому спокою і миру у світі?
Та тому, що повинно бути сказаним те,
що завтра сказати буде вже запізно;
навіть лише через те, що ми німці,
над якими і без того  тягар багатьох провин,
можемо стати співучасниками очевидного злочину,
який цілком можливо передбачити
і тоді нашу провину не можливо буде спокутувати.

І ще добавлю: я більше не мовчатиму,
бо я втомився від лицемірства Заходу;
окрім того я сподіваюся, що тепер багато хто перестане мовчати
і з усвідомленням очевидної небезпеки вимагатиме та наполягатиме
на повному контролі ізраїльського атомного потенціалу
та іранських атомних об'єктів міжнародними інстанціями,
без перешкод зі сторони урядів цих двох країн.

І таким чином ми допоможемо усім:
ізраїльтянам, палестинцям і навіть більше,
всім людям у цьому божевільному регіоні,
які живуть у постійній ворожнечі,
і в кінцевому рахунку нам самим.

 was gesagt werden muss
Warum schweige ich, verschweige zu lange,
was offensichtlich ist und in Planspielen
geübt wurde, an deren Ende als Überlebende
wir allenfalls Fußnoten sind.

Es ist das behauptete Recht auf den Erstschlag,
der das von einem Maulhelden unterjochte
und zum organisierten Jubel gelenkte
iranische Volk auslöschen könnte,
weil in dessen Machtbereich der Bau
einer Atombombe vermutet wird.

Doch warum untersage ich mir,
jenes andere Land beim Namen zu nennen,
in dem seit Jahren - wenn auch geheimgehalten -
ein wachsend nukleares Potential verfügbar
aber außer Kontrolle, weil keiner Prüfung
zugänglich ist?

Das allgemeine Verschweigen dieses Tatbestandes,
dem sich mein Schweigen untergeordnet hat,
empfinde ich als belastende Lüge
und Zwang, der Strafe in Aussicht stellt,
sobald er mißachtet wird;
das Verdikt „Antisemitismus“ ist geläufig.

Jetzt aber, weil aus meinem Land,
das von ureigenen Verbrechen,
die ohne Vergleich sind,
Mal um Mal eingeholt und zur Rede gestellt wird,
wiederum und rein geschäftsmäßig, wenn auch
mit flinker Lippe als Wiedergutmachung deklariert,
ein weiteres U-Boot nach Israel
geliefert werden soll, dessen Spezialität
darin besteht, allesvernichtende Sprengköpfe
dorthin lenken zu können, wo die Existenz
einer einzigen Atombombe unbewiesen ist,
doch als Befürchtung von Beweiskraft sein will,
sage ich, was gesagt werden muß.

Warum aber schwieg ich bislang?
Weil ich meinte, meine Herkunft,
die von nie zu tilgendem Makel behaftet ist,
verbiete, diese Tatsache als ausgesprochene Wahrheit
dem Land Israel, dem ich verbunden bin
und bleiben will, zuzumuten.

Warum sage ich jetzt erst,
gealtert und mit letzter Tinte:
Die Atommacht Israel gefährdet
den ohnehin brüchigen Weltfrieden?
Weil gesagt werden muß,
was schon morgen zu spät sein könnte;
auch weil wir - als Deutsche belastet genug -
Zulieferer eines Verbrechens werden könnten,
das voraussehbar ist, weshalb unsere Mitschuld
durch keine der üblichen Ausreden
zu tilgen wäre.

Und zugegeben: ich schweige nicht mehr,
weil ich der Heuchelei des Westens
überdrüssig bin; zudem ist zu hoffen,
es mögen sich viele vom Schweigen befreien,
den Verursacher der erkennbaren Gefahr
zum Verzicht auf Gewalt auffordern und
gleichfalls darauf bestehen,
daß eine unbehinderte und permanente Kontrolle
des israelischen atomaren Potentials
und der iranischen Atomanlagen
durch eine internationale Instanz
von den Regierungen beider Länder zugelassen wird.

Nur so ist allen, den Israelis und Palästinensern,
mehr noch, allen Menschen, die in dieser
vom Wahn okkupierten Region
dicht bei dicht verfeindet leben
und letztlich auch uns zu helfen

Теги: Гюнтер Грасс, вірш, Ізраїль, Іран