В першу чергу ворогують проти українського націоналізму т.зв. українофоби. Сам факт існування української держави вони сприймають як особисту образу. До них належать шовіністи (російські, угорські, польські, румунські, єврейські), сепаратисти (кримські, буковинські, наші закарпатські тощо), інтернаціоналісти (євроінтегратори, слов’янофіли, євразійці), комуністи та соціалісти, що грають на ностальгії за молодістю людей старшого покоління і брешуть, як було добре "в нєдєдлімом". Буває цих діячів не відрізниш поміж собою, бо в них є характерна об’єднуюча риса - тваринна ненависть до України і українства. Часто українофоби займають державні посади, або працюють в правоохоронних органах, ходять під синьо-жовтим стягом (з яким воювали ненависні їм вояки УПА) і мають на шевронах та петлицях "бадерівський" тризуб. Багато з них свого часу були "сексотами" КДБ і залишились такими на все життя (хоча б духовно).
Хотілось би згадати також "теж патріотів", які не сприймають "донцовщину" та "радикальний інтегральний націоналізм". Вони розповідають нам, як наївним дітям, що хтось щось нам принесе на тарілочці з рожевою стрічкою. Весь час чути: євроінтеграція, ООН, права людини та європейські цінності, толерантність (читай толерастія), любов до ближнього (мазохістська), Ющенко, Юля, економічний ріст, добробут і стабільність, не той час, глобалізації не можна протидіяти і т.д. А тим часом українців в Україні стає все менше й менше… "Теж патріоти" ніяк не хочуть зрозуміти, що ніхто ззовні не принесе нам свободу і добробут, власне щастя треба виборювати, а не вимолювати. Ідеологія українського націоналізму пропагує розбудову сильної держави як єдиного шляху до збереження українців як виду. Націоналістичний світогляд має в основі своїй героїку на противагу угодовству, романтику на противагу ниттю за "соціальними благами", філософію воїна на противагу філософії свинопаса. Це не до вподоби тим людям, які при Союзі були компартійцями (по-іншому не можна було, а як інакше займати певні посади). Зараз вони перефарбувались і розповідають нам, що люстрація не на часі, проти течії не попливеш, гроші вирішують все, хочуть доказати, що ми на землі своїх предків ніхто і треба поступитись пам'яттю наших Героїв, бо так вирішив Європарламент і Росія, може (!), дасть за це дешевший газ.
Днями один мій знайомий (молодий чоловік який вже "відбувся", має гарну освіту, роботу і сім’ю) в розмові сказав таку річ: "Я поважаю визвольний рух, є патріотом своєї батьківщини, люблю все українське, але не хотів би, щоб в моїй сім’ї хтось був такий, як С.Бандера". Чому? Бо це небезпечно. Бо тут вже не скажеш: "моя хата скраю". Бо основою українського інтегрального націоналізму є не пристосуванство окремих діячів під діючий режим для власної вигоди, а боротьба за місце під сонцем для всього народу.
І, на завершення, згадую уривок з поеми "Городок-32" О.Ольжича, звернення підпільників ОУН Біласа і Данилишина до земляків:
Товаришу любий мій, брате,
дивися у вічі рабам, -
як будете так воювати,
Вкраїни не бачити вам!
Лариса 2010-12-04 / 12:04:00
І взагалі, мені здається, що кожний із цих сепаратиських рухів, спонсорується відповідідними державами, але великої підтримки населення не має, якщо ми не розвалилися в дикі 90-ті, то зараз тим більше нема причин, закінчиться криза і ми потроху виліземо з болота, принаймі я в це вірю.
Лариса 2010-12-04 / 11:56:00
Проблема в економічному стані і в слабкості держави, люди не відчувають що ця держава може їх захистити, їм здається, що десь їм буде краще. Я не дуже розумію сепаратистів наших,русинських, що вони хочуть, що вони бігають на поклон в Москву, там життя не краще.