Закарпаття онлайн » Блоги » Андрій Любка

ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ

Написано так, що й додавати нічого не треба. Просто вітаю всіх зі святом, тепер справді тільки нашим :-)

ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ

 Олександр Бойченко

Історичні шкарпетки

Та справа навіть не в шкарпетках. Хоча, може, якраз і в шкарпетках. Так чи так, а ось я читаю, наприклад, про Грузію. Парламент цієї країни у першому слуханні прийняв законодавчу ініціативу під назвою "Хартія свободи". Серед іншого "Хартія" передбачає концепцію люстрації, згідно з якою представники колишньої гебні та партійно-комсомольської номенклатури не можуть претендувати на високі посади в державі, а якщо вони їх уже обіймають, то протягом місяця мусять подати у відставку. Крім того, спеціальна комісія, що займатиметься люстрацією, отримає повноваження приймати рішення про викорінення комуністичної та фашистської символіки, тобто всіляких пропагандистських пам'ятників, назв вулиць і тому подібного есесерівського спадку, який мудрі грузини цілком логічно вважають нічим не кращим за спадок Гітлера чи Муссоліні.
Але що там Грузія, коли вже і в Камбоджі розпочинається процес над чотирма ще не здохлими "червоними кхмерами". Французький філософ Гі Сорман називає цей процес "Нюрнбергом комунізму" і зауважує: "Справжнього комунізму не буває без убивств, тортур, концентраційних таборів і ГУЛАГу... Чи на рисових полях Камбоджі, чи в степах України, чи під кубинськими пальмами – комуністичні режими завжди й усюди нав'язувалися шляхом крайнього насильства".

Тим часом унікальній державі, яка лише через непорозуміння все ще називається Україною, бодай до камбоджійського рівня самосвідомості – як до неба рачки. Тому в унікальній державі Україні вже десятий місяць триває совкова вакханалія, що має на меті повернення в побут і голови українців усього того лайна, від якого успішно очищується Грузія. На перший погляд, історичну політику нинішньої "української" влади можна пояснити тим, що основу цієї влади та її "електоральний ресурс" становлять дебіли. Причому, слово "дебіли" я вживаю не в якомусь емоційно-гіперболічному, а в щонайдослівнішому медичному сенсі. Дебіли володіють сякою-такою механічною пам'яттю, їх можна навчити читати, писати й рахувати, вони більш-менш адаптуються у суспільстві і здатні відносно самостійно виконувати нескладну роботу. Що більше: дебіл, якому нададуть підтримку згадані гебісти, може дорости навіть до начальника автобази. Власне, єдина його проблема – це те, що він дебіл. Точніше, не його, а наша.

У принципі, десь так воно і є – з тією невеличкою приміткою, що насправді є ще гірше. Бо якби армія нинішньої влади в Україні поголівно – від генерала до рядових – складалася лише з дебілів (хоча, за словами поета, дебілів ніби в армію не беруть), то я принаймні знав би, що в їхніх діях немає злої волі. От жив у нашому селі один, Іваном звали: обвішувався георгіївськими стрічками, значками ГТО й медалями матері-героїні і так ходив урочистим маршем попідтинню, розлякуючи курей акапельним "Дньом побєди". Ну, таке в нього було уявлення про власну роль в історії – що ти з ним зробиш?

Біда однак у тому, що, крім "іванів" типу Чечетова, Колесніченка чи Добкіна, в армії влади є також не позбавлені інтелекту політруки типу міністра освіти Табачника чи голови Інституту національної пам'яті (але ж іронія) Солдатенка. І ці політруки абсолютно свідомо намагаються нав'язати цілій Україні свою – кремлівську – версію історії. Версію, в якій, звісно, не буде місця для київських студентів, розстріляних бандою Муравйова під Крутами, версію, в якій мільйони українських селян вимерли від голоду майже самі по собі, версію, в якій взагалі всі, хто боровся за незалежність України, виявляються ворогами українського ж народу. І вже СБУ переслідує істориків за поширення офіційно розсекреченої інформації, і вже Путін "спасает украинских ветеранов", і вже Перший національний телеканал крутить нам російські військові марші та розказує про "великий советский народ" і "решительный шаг Иосифа Сталина" назустріч російській православній церкві. Схоже, що звиклі до спілкування зі своїми партійними колегами-дебілами, табачноподібні політруки мають за дебілів і решту України. Інакше б вони навряд чи наважилися з таким геббельсівським цинізмом називати те, чим вони зайняті (а зайняті вони стиранням минулого і підставлянням на його місце луб'янських фальшивок), відновленням історичної пам'яті.

Гаразд. Припустимо, їм усе вдасться. Припустимо, їм вдасться переконати мене, що мій буковинський прадід, якого румуни вважали застарим для мобілізації, раптом у 1944 році, через кілька днів після приходу "других совєтів", перейнявся світлими ідеями комунізму і пішов добровольцем на фронт, щоб без жодної підготовки відразу ж загинути за "освобождєніє" незнаної йому Польщі від незнаних йому німців. Також припустимо, вони навіють мені, що оголошені моєму зовсім юному тоді галицькому вуйкові десять років таборів за поширення упівських листівок – це ще дуже гуманний вирок для запеклого мерзотника, який з першого погляду не покохав товариша Сталіна.

Припустимо. Але є одна річ, з якою вони не дадуть собі ради. Це – шкарпетки Богдана Бенюка. Я досі одягаю їх в особливо люті морози. Дістались ці шкарпетки мені так. Одного помаранчевого вечора 2004 року Бенюк із Хостікоєвим грали на майданній сцені "Швейка". А треба сказати, що в ті карнавально-революційні часи нічліг нашому "галицько-буковинському куреню" забезпечували доньки Бенюка – Леся і Мар'яна. І ось після вистави ми, одинадцятеро приїжджих, запакувалися в "пікап" і поїхали до Богданової заміської хати на вечерю. Після вечері ми мусили знову повертатися на Майдан, бо ніч, як і всі попередні та всі наступні, обіцяла стати вирішальною. Одне слово, нема що довго розказувати: коли ми роззувалися в передпокої, найкращий український Швейк зауважив мої мокріші за воду шкарпетки. До столу я вже сідав у нових – з овечої вовни.

Так, грубі вовняні шкарпетки Богдана Бенюка – це все, що залишилось мені від Помаранчевої революції. Але сам факт їхньої присутності в моєму гардеробі є неспростовним доказом того, що була й вона – хоч би всі совкові політруки світу луснули від намагань довести мені протилежне.

Андрій Любка, Закарпаття онлайн.Блоги
22 листопада 2010р.

Теги: революція, бойченко, свято

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

местный 2010-11-23 / 15:14:00
2КК - дык цитата 00 - как раз из блога Любки на ЖЖ :)

KK 2010-11-23 / 15:01:00
Хай би Любка сам щось написав про його подорож до Київа разом з цімбора за Балозі гроші??...:-)

Денис Д 2010-11-23 / 13:19:00
Андрiю шкарпетки на память - Балозi пожиттеве мiнiстерське крiсло! Каждому своE...

00 2010-11-23 / 09:21:00
Є й цікавіші спогади Любки про революцію. Газета по українськи "Віктор Балога заборгував Андрію Любці гроші". "...Під час помаранчевої революції автобусом віз студентів на Київ. На виїзді з Ужгорода нас завернула ДАІ. За свої гроші купив квитки на потяг, вийшло десь 800 гривень. Керівник штабу ”Нашої України” в Ужгороді Віктор Балога обіцяв їх повернути. До цього часу повертає"

читач 2010-11-22 / 23:29:00
Свято??? Осоромили країну на цілий світ, революціонери-хренові!

Пан Баклажан 2010-11-22 / 23:28:00
Дякую, тут такого купа (і статей цікавих):
http://community.livejournal.com/ru_antiislam/
Скоро це й нас напряму стосуватиметься, тож,треба й до такої проблеми якось готуватись...

Але давайте більше не флудити, краще почекаємо, що скажуть інші учасники дискусії :)

KK 2010-11-22 / 23:03:00
Вибачте, не на ту попав. Треба тут перейти: http://downloads.cbn.com/cbnnewsplayer/cbnplayer.swf?aid=17933

KK 2010-11-22 / 22:58:00
Щодо ситуації німців і мусуллманів в німечині, то подивіться на цей цікавий
репортаж: http://sn138w.snt138.mail.live.com/default.aspx?wa=wsignin1.0
Це продукований американської хрестіянської релігійної орфанізації. Цікава?

Пан Баклажан 2010-11-22 / 22:43:00
"Мабуть нігде у світі не являється цілковито відкрита ситуація щодо свободи преси?"

Однозначно, ніде у світі. На Заході царить цензура ще лютіша за нашу. Там не можна писати про національність чи віросповідання злодіїв (що й в нас активно хочуть нав"язати). Не можна вголос казати про те, що, наприклад, з Німеччини масово виїжджають німці, а в"їжджають та множаться різні мусліми. Жодна європейська газета не розповіла про реальні причини недавнього розстрілу циганів у Братіславі (http://pan-baklazhan.livejournal.com/25168.html), написали, що блазень повбивав невинних людей за їхній веселий норов, тощо.

Свободі слова крізь загрожують. Таки дійсно треба з цим боротись, хто як може. В цій справі навіть цифрове піратство є шляхетною справою :)

KK 2010-11-22 / 22:18:00
Пане Баклажане - але я і справді цілком приймаю ваші застереження про активну ролю сйогодішньої влади контролювати ресорсів інформації інтернету: 'До того ж, руки влади вже й в інтернет активно лізуть.' Як ви з гадуєти можливо і дещо з цйого на блага народу (задля боротьби з дитячою порнографією тощо), але як ви і застеригаєти, це може спровокувати і дальшу не потрібну 'підконтролю суспілства'...Мені виглядає що які небудь
спроби держави підпорядкувати собі права контролювати лисензіями тими які викладають сайтами по інтернеті, перша явна спроба укласти державну цензуру. За цим треба дійсно слідкувати і боротися протів!

KK 2010-11-22 / 21:38:00
Пане Баклажане - Мабуть нігде у світі не являється цілковито відкрита ситуація щодо свободи преси? Але, і я й не говорю про 'теревені у форумах' але про всім доступним і принятим пресом. Тільки подивіться на статті які сйогодні появляються на сторінках УП: 'СУД ЗАБОРОНИВ МАЙДАН. Його розженуть?', 'Новий штам авторитаризму', 'Перевірте на корупцію Герман, Портнова, Литвина, Табачника!,'Пес на воєводстві', 'Журналістів закликають не замовчуватиь протести підприємців', 'Андрій Жолдак: Нам потрібна своя Аль-Каїда в культурі' (між іншим дуже цікава стаття і варта прочитати!) ітд...

На мій погляд, свободи преси ще живий і здоровий на украіні...тільки мене обурює те що далі так багато важливих соціальних проблєм існують про яких ще і треба свобідно писати...

Пан Баклажан 2010-11-22 / 21:06:00
Шановний КК, не тіштеся ілюзіями. Яка свобода преси? "УП" була й за Кучми (просто доступу до інтернету мало на порядок менше людей, але це наслідок революції науково-технічної, а не помаранчевої), "Грані" крили владу сильніше, ніж хто-небудь сьогодні (а розповсюджувались вони через мережу регіональних ЗМІ, наприклад, в нас Коробову тощо передруковували "Ехо Карпат"). В Закарпатті ж як не було чесної та незалежної друкованої преси, так і не з"явилося. Щось спробували зробити у "Паланку", та ЄЦуни його спаскудили і перетворили на звичайну партійну газетку, як і всі інші. Така ж ситуація й в інших регіонах. Там стан газет взагалі жалюгідний, навіть наші закарпатські здаються на їхньому тлі прогресивними.

Національної газети на кшталт "Газети виборчей" абощо так і не народилося, а "ДТ" сильно здало замість розвитку. Про ТБ мовчу - Громадського телебачення не хотів і Ющенко, що вже казати про Яника?

Тож не вважайте свободою слова наші теревені у форумах. До того ж, руки влади вже й в інтернет активно лізуть. Звичайно, все для нашого блага - задля боротьби з дитячою порнографією тощо, але насправді - задля контролю над суспільством. А найбільший вільний ресурс цифрового контенту - Інфостор - взагалі за Луценка знищили. То яка там свобода слова?

І найголовніше - сказане слово нині втратило свою вагу. Ну, показав журналіст чергову проблему, хто на це реагує?

KK 2010-11-22 / 20:31:00
Так і ні...але аналогія цікава! Майдан ще треба памятати тому що ця подія дала поштовк то чогось кращого мабуть в будущому. Ще принаймі є свобода преси, яка все ж таки далі опалює вогонь не згідності з сучасною ситацією. Що дня по пресі ще можна прочитати багато чого критичного стосовно стан держави. А це все було і все буде важне!

Пан Баклажан 2010-11-22 / 20:09:00
Бойченку - шкарпетки, Любці - юнацькі спогади, в мене лишилась "дудка" із помаранчевою стрічкою і кілька фоток. Ющенко збагатів на кількасот мільйонів, як і його любі друзі, а ті, проти кого ми стояли, підписавши пісульку під назвою "Універсал національної едності", збагатіли на мільярди і нині при владі.
Чи думав 22.11.2004 хтось із стоящих на різних, від Берегова* до Києва, майданах, що через 6 років "яйцемвдарений" знову буде президентом, причому вже майже без фальсифікацій?

Тому, ІМХО, дивно вважати цей день святом. Це все одно що святкувати річницю свого весілля, коли наречена зардила тебе в туалеті і змилася із коханцем, пошивши тебе в дурні...
===
* в Берегові "майдан" організувався на день пізніше, це я так, для красного слівця :)

Українець 2010-11-22 / 19:57:00
У моєму серці Майдан залишиться назавжди. Ніколи не шкодуватиму, що приймав у ньому участь. Спогади про нього одні з найяскравіших у моєму житті.
На жаль українці наївна і романтична нація, яка не змогла скористатися плодами перемоги. Пройдисвіти і перевертні отримали все, а народ - розчарування і зневіру.
Але ми зробимо ще один Майдан, вже не толерантно і витримано, а жорстоко і безжально...

местный 2010-11-22 / 19:16:00
как когда-то пели (по другому, конечно, поводу): "есть у революции начало, нет у революции конца" ...

пить, пан Баклажан, "за упокой народних чаяній", не хочется - так что будем петь:
"Немає хліба - співай!
Немає хати - ходи, гуляй!
Голий, голодний, але свободний!
Душа по смерті попаде в рай"
(из "Гайдамаков")

KK 2010-11-22 / 18:47:00
Мені подобається те що п. Андрій, час від часу друкує статті які йому подобаються, написаними іншими авторами. Але це не означає що ми читачі би не хотіли 'час від часу' і орігінальні 'Любкові' статті теж прочитати!:-)

Олег Диба 2010-11-22 / 18:00:00
Чому "не теє"? Мені "теє". Для мене це свято - не зіпсуте ніким і нічим. Хотілося б іншого розвитку подій, але ці нинішні відчуття до тих, що були на Майдані, мають дуже опосередковане відношення. Волію берегти у собі ТІ, аніж варитися в НИНІШНІХ. Спокійно дивлюся в майбутнє, яке, як би кому не хотілося протилежного, визначатиметься атмосферою листопаду 2004-го...

Rusin 2010-11-22 / 17:59:00
Молодець - Любка, щира позиція і правильна.
А нам терпіти дебілів до наступної оказії.

Пан Баклажан 2010-11-22 / 17:41:00
Прикинь, а я навіть пам"ятаю твою юнацьку замітку, здається, в "Трибуні", із юнацьким таки захопленням "пом-ревою"...

Я, мож, і не Бойченко (хоча пару разів друкувався з ним поруч), але теж маю свою думку про ту Фронду:
http://pan-baklazhan.livejournal.com/30188.html

А сюди у блог навіть писати не хоцца. Бач, один Андрій і написав, іншим якось воно не теє, мабуть.

Але хильнемо ниська горілочки чи винця за упокой народних чаяній, га?