О третій, а чи о четвертій я усе ж засну. Ну а той, хто поруч, залишиться – не впритул, але близько. Відпочиватиме як не на одній зі мною подушці, то в кріслі в кутку кімнати. Час від часу придрімуючи, але між тим – не спускаючи з мене очей. Його звуть Безсонням. І вже кілька діб ми – найближчі на світі. І я щаслива.
І це знову буде непроста, але така жива ніч. Пограниччя між сном і явою. Час, коли ми всі інші. Час, коли ми, може, найбільш справжні. Час, коли ми можемо змінитися. І час, коли ми можемо зрозуміти, як змінити світ.
Ти не даватимеш спокою подушці, аж доки різким жестом не скинеш її на підлогу. То згортаєшся калачиком, то розпружуєш ноги, солодко потягнувшись. Гаряче... Часто змінюватимеш позу, із чим далі більшим відчуттям перетікання тіла, стиранням межі між тобою і всім навколо... Відтак – коли Безсоння просякне тебе до країв, сповнить тебе всю - лежатимеш долілиць, витягнувши вперед руки і будучи абсолютно щасливою, хоч і втомленою до дрижу в колінках. І як у всіх найгарячіших романах, так і з ним - навіть переситившись, неможливо відпустити...
І з ним поруч ти пролітатимеш над спогадами і мріями, переплавлятимеш думки у нову якість, творитимеш, врешті - й писатимеш найкращі свої тексти, хоч і слова тікатимуть з твої голови раніше, ніж ти встигнеш їх зафіксувати. Бо як же ж можна, будучи разом, скинутися з ліжка по нотатник? Але ти не шкодуєш за втраченим...
Важливо – не забути це все над ранок – усе, до чого ви дійшли спільно і, можливо, на чім зупинилися. Коли ви знову зустрінетеся опівночі, у вас можуть бути зовсім інші думки і теми, зовсім інші справи. Ба навіть – його можуть прогнати, усунути, зачинити перед його носом двері, залишити тебе без нього... І, так, ти дещо зрадливо його напівзабудеш...
Але колись Безсоння повернеться. Мабуть, знову саме тоді, коли відбуватиметься щось, чого я не надто добре розумію. Коли змінюватимуться: час, простір, коло, життя, тіло, барва очей, колір волосся або спосіб складати слова у речення... І якось самотньої ночі дехто близький знову триматиме мене за руку, лоскочучи, бентежачи і надихаючи... Власне, і я ж надихаю Його. І це – найкращий спосіб зв'язку. Не забувай мене! Але хоча б однієї ночі цього тижня, прошу, дай мені виспатися...
Славко 2010-11-16 / 20:17:00
"Адже найкращі думки приходять саме з ним. Адже саме з ним ти будуєш найсміливіші плани. З ним наважуєшся змінити життя. Ба навіть – світ! Стаєш іншою і відрощуєш крила. Стаєш свідомою своїх бажань, врешті - вільною. Поруч із ним ти народжуєш кращі свої фрази. І кращі ідеї. Наважуєшся на те, на що б сама махнула рукою – мовляв, божевілля. З ним ти не можеш бути розсудливою. Чи то можеш дозволити собі бути нерозсудливою".
Ти неймовірно тонко передала правду. До речі, крім безсоння, усього цього досягти допомагає алкоголь.
Однак і там, і там -- це не ти.
Гя 2010-11-16 / 10:34:00
Алло, ви змынили роботу ы тому через эмоцыъъ, якы вас захопили - не спиться, це пройде......але гарно
Алла 2010-11-16 / 08:02:00
"не страждаю" (с)...
так і я ж не страждаю - див.вище)
це як з анекдотом:
Лікар: - і часто вас мучать еротичні сни?
Пацієнт: - лікарю, але чому ж МУЧАТЬ?!)
а коли ж серйзно, то дякую за увагу...
Олег Д. 2010-11-15 / 23:02:00
Не страждаю безсонням, але читав, як поему... )))
Алла 2010-11-15 / 22:53:00
дякую! я вас теж цілую)
Галина 2010-11-15 / 20:57:00
Я так не напишу!) Ми з Миколою тобою пишаємося...цілуємо
Маріанна Шутко 2010-11-15 / 14:20:00
Дуже гарно! І дуже гарне освідчення в коханні Безсонню.
....прошу. дай мені виспатися -- такі знайомі слова!)