Закарпаття онлайн » Блоги » Галина Ярцева

ПІСНЯ ПРО МАМУ, АБО ЧОМУ Я ЛЮБЛЮ ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Моє ліжко – висока стопка з "Дружби народів". Сон – в перервах між переїздами шафи із кутка у куток. Вранці здивування: мама естетка - на стінах з"явилися репродукції: Мона Ліза, Дама в блакитному, Вершниця і т.д. (До слова, відвідування Третьяковки стало шоком. Виявилося – усі улюблені твори – набагато більші, ніж на хатніх стінах!)

У дитинства спогадів безліч. Частина з них – ароматні. Моє пахне спекою, медовим кавуном та фаршированим перцем. Значить, у хаті свято. А ще книгами, шпалерним клеєм та фарбою. Значить– ремонт.

 

Мені років 6-ть. Я неслухняна, але спокійна дитина. Усі дрібні підлості стиха. Мама сварить – Галя щосили викручує собі молочний зуб і заходиться в істериці. Мама з переляку ридає поруч.

Мені 14-ть. В принципі,  нічого не змінилося. Просто я стала жорстокіша і мої вибрики ранять глибоко в серце. Кидаю мамі – з татом було б краще – і мама знову в сльозах. Це лише два яскраві випадки, які вкарбувалися у мою дитячу пам"ять. Звісно, їх було набагато більше, але так хочеться вірити, що лише двічі моя мама плакала через мене.

Мені 17-ть і я поїхала, а мама залишилася у своїх стінах і з ремонтом довжиною в життя. Між вибором чергових шпалер та заміною вікон за новим чистим склом обриси нової країни – Незалежної України. Мама працює з подвійною силою і над ремонтом, і над мовами. Патріотичне польське серце (націоналізм forever) старанно вбирає українську та англійську. Першу для життя у новій-старій країні, другу для роботи. А життя вимагає просто поваги до порядних людей, байдуже якою мовою вони спілкуються (у Хмельницькому все без крайнощів, на щастя!) Мама сповнена повагою: українська розмовна прижилася швидко, як рідна польська (до речі, мама її розуміє і співає, але не говорить. В часи РС – з корінням рвали усі мови). Більше того,  за святковим столом на почесному місці гімн України. Ним закінчується кожна велика родина гостина. Цю гарну традицію приніс наш зять Михайло, щирий українець і справжній патріот. 

Сьогодні 23-є. Мама телефонувала, шукає, хто б причепив на будинок прапор. Знаю – знайде. Уже кілька років в переддень Дня Незалежності над нашою хатою в Хмельницькому піднімається жовто-блакитний стяг. 

"Я уважаю страну, в которой живу," - каже мама.

І хоча між нами 500 кілометрів – аромат фаршированого перцю уже лоскоче в носі. Значить, у хаті свято. Попри одвічні мамині ремонти уже завтра вони обов'язково вип'ють з бабусею власного смачного українського самогону і закусять українськими огірками та помідорами з власної грядки. І будуть говорити російською про складне українське життя, про політику та той такий ремонт.  І прийде наш зять Михайло, який так сильно, так красиво і з такою любов'ю співає український гімн.

З днем народження, Україно!

C днем рождения, мамочка! Я тебя люблю!

Галина Ярцева, Закарпаття онлайн.Блоги
23 серпня 2010р.

Теги: мама, День незалежності

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Маріанна Шутко 2010-08-24 / 03:06:00
З днем народження моя Україно! Привіт усім, хто не спить у такий пізній час!)

Галя 2010-08-23 / 21:03:00
Дякую, Аллочко! Передам! Обов"язково!

Алла 2010-08-23 / 21:00:00
Галко, як же ж ти на маму подібна!..
Вітання їй особисто від мене - з подякою за таку чудову доньку!)

местный 2010-08-23 / 19:51:00
Галя, мои поздравления Вашей маме!

"Ваш родственник - обычный патриот"... Даже сегодня - такой человек скорее чудак который не перестает удивлять мир!" А представляете, как это смотрелось ТОГДА - я был ребёнком, и не всё мог понять... Вырос - и глядя на нашу украино-русино-мадьярско-/.../ грызню, да и на само государство вообще, не могу сказать, что всё понял...

В любом случае, с праздником!

Галя 2010-08-23 / 19:30:00
местному!
так хочется сказать -"Ваш родственник - обычный патриот". Пока язык не поворачивается. Даже сегодня - такой человек скорее чудак... который не перестает удивлять мир! Спасибо им... таким!

Галя 2010-08-23 / 19:26:00
Інні!
Пані Інно, якби ви лишень знали скільки хмельничан на Закарпатті!)))) і головне, поганих я ще не зустрічала!

Галя 2010-08-23 / 19:22:00
местному!
Меньше всего мене бы хотелось переводить поздравительную открытку в политическую плоскость. Главное, что мы люди и любим свою Родину, такой какая она есть. Это хорошо, что в нас намешано столько кровей - этим мы сильны.
Завтра мы с друзьями едем на дачу и там красиво, точно с песнями, а может быть и с танцами, отпразднуем День Независимости Украины и День рождение моей мамочки.

Маріанна Шутко 2010-08-23 / 19:01:00
До местного!

А так і виходить, що "поляки - самі свідомі українці!". Чому? Для мене загадка.

Інна 2010-08-23 / 18:41:00
Пані Галино, то ми землячки :)

Мені подобається, як Ви пишите і тому про вищевказаний факт вдвічі приємно дізнатись.

местный 2010-08-23 / 17:36:00
Галина, статья классная!
А хотите прикол: тут просто у нас зачастую докапываются до твоего происхождения до 10-го колена, и у меня, хоть я и пишу не без оснований под ником "местный" тоже есть пра-пра-(не знаю, дальше тоже пра- ?)дед - польский шляхтич, которого судьба вот как-то занесла сюда... Его какой-то потомок и мой родственник (Вы ж понимаете, при СССР понятие "родственник" сократилось до ближайших членов семьи) - старенький такой дедушка еще говорил по-польски и при этом БЕГАЛ С ТОПОРОМ (правда!), если кто-то неуважительно отзывался об Украине. Это в "советское время"!!!! Как его не посадили - не знаю. И тогда он говорил то, что всем казалось дикостью, а сейчас пытаются привить (в т.ч. дебильными роликами на "Интере"): "Я поляк украинской нации"...
Что ж получатся: "поляки - самые свiдомi" украинцы?

Галя 2010-08-23 / 17:26:00
Дякую, це для мами вітальна листівка з Ужгорода)))

Маріанна Шутко 2010-08-23 / 15:40:00
Галинко, вітаю! Гарно і сильно написано! В кожного є спогади, добрі і живі, з ароматом, зі смаком, яких не забути. Й це добре, що ми їх пам*ятаємо, зберігаємо, як найцінніший скарб і можемо ними поділитися з іншими! Відчувається ностальгія, але ж ЯКА СВІТЛА і ЧИСТА, НАТХНЕННА! Спасибі за спогади і в тебе - ЧУДОВА МАМА!