Боюся іншого. Перед собаками тремтять більшість моїх знайомих. І мають вагомі підстави. Наш маленький камерний висококультурний людський Ужгород розсварився із Ужгородом собачим, чи котячим, чи пташиним. Ви зрозуміли – розсварився з усією природою. І ненависть уже в розпалі. Собачі зграї нападають на беззахисних людей (статистику покусаних легко віднайти в Інтернеті). Люди жорстоко вбивають собак. Настільки жорстоко – що уже давно стали НЕлюдами.
Любите гуляти містом? Літо ж на дворі… А як вам міські аромати? Будьте певні – де відчуєте запах смерті – там у кущах розбухлий труп собаки. (бачила). Їх навіть не прибирають з вулиць та скверів!
А чи бачили, як страшно помирає отруєний пес? Тиждень тому ми намагалися врятувати одного невдаху, що криком кричав на усе місто від болю. Собака померла у муках і з ненавистю до нас…
Хто винен у цьому безладі? Питання уже давно з розряду риторичних. Але хтось таки відповість. За все: за покусаних людей і за жорстоко знищених тварин. За цю війну без правил і без дати перемоги. Це закон природи!
Читайте дітям хороші твори про тварин. Ми сусіди на цій планеті. Добрі сусіди. І так має бути завжди!
не пропустіть посилання
http://www.litera.ru/stixiya/authors/asadov/xozyain-pogladil-rukoyu.html
Пам’яті мого доброго і вірного друга Норки присвячується…