Хороші молоді поети
Життя завжди робить чіткий розподіл.
Залежно від того, на якому боці
ти опинишся, і складається твоя
кар’єра.
Пам’ятаю, коли ми всі були
молодими поетами, серед нас
була компанія, вони були на гарному
рахунку в старших, їх вважали
хорошими молодими поетами,
про них говорили – хороші
молоді поети, це хороші
молоді поети.
Вони дивились на нас і сміялись:
- Що - знову йдете пити? Ну, ну.
Самі вони, ясна річ, ніколи не пили.
Вони збирались і читали вірші,
п’ючи при цьому кефір. Вони говорили
про нас: раз уже ці блазні вважають,
що справжній поет має упиватись до смерті,
то ми будемо упиватись кефіром!
В їхніх віршах росла трава і
світило червоне сонце, і їхні юні
жінки притискались до них і шепотіли:
ми збережемо нашу молодість,
нашу поезію,
ми завжди будемо разом,
з нашою молодістю,
нашою поезією.
Ось така тоді була література.
Життя робило розподіл,
поети поспішали перебігти
на сонячний бік.
В той час як ми з друзями били одне
одного по черепу з носака,
вони розливали свій кефір.
В той час як ми хотіли
продати нирку одного з наших,
вони входили в ніч,
ніби в глибоке море.
Коли я говорив: мені 19,
я сам знаю, що треба робити,
один із них тримав за руку свою дівчину
і говорив про поезію.
Коли я заливався болгарським бренді,
він сміявся: поезія, - говорив, -
приходить сама собою,
не напружуйся
так.
Коли я заливався гівняним болгарським бренді,
він лише сміявся
і подавав руку допомоги.
Ну і що далі?
Вранці я ригав, випльовуючи в
світову порожнечу рештки бренді.
А він отримав розлад шлунку
після усього свого кефіру
і наклав повні штани.
Прямо на очах
своєї дівчини,
прямо в присутності
інших
хороших молодих поетів.
Я завжди говорив: вся справа
в грамотно вибраному
творчому кредо.
Бу бу 2016-11-02 / 07:04:08
Це. Не. Поезія. А. Яеась. Дурка. Шизофренка. Бо. Смітник. Був. І. Є. Смітником. А. Не. Абстрактна. Худінсталяція. Якшчо. Любка. Так. Нпс. Переконати. Його. Проблемт
пес 2016-07-30 / 19:43:21
Білописцям.
Шкребе перо, папір стогне, слово мучить вуха.
Грифель стерся, пальці спухли, чудо вийшло з друку.
То поети пишуть липу погану та гіршу.
Валять в купу все що можуть, - кажуть білі вірші.
Рима здохла, ямб сказився, хорей заткнув вуха.
Їм Шевченко не зразок, Франко не наука.
Тарас Бай 2014-09-25 / 15:47:27
до речі цей вірш про Олега Романенка, якщо хто не знає. Він наклав повні штани після одного із поетичних заходів
наблюдатель 2010-06-17 / 10:37:00
Любка, иди и протрезвей. такое творчество нужно только людям, которые смотрят на етот мир красными глазами через граненый стакан. застолье - ето хорошо. а - синева ето удел слабых и примитивных людей. если не веришь - сходи на прием к главному наркологу. под таким кайфом все желанное в етой жизни воспринимается за действительное! как и в твоем случае. надеюсь тебя ето тоже рассмешит:) с улыбкой легче переживать невзгоды. ты ведь и етого ждал? значит знал на что идеш. и значит сам понимаешь, что ТВОРЧЕСТВО твое оставляет желать лучшего! а любой кто тебя поддерживает, кажется мне слабым человеком, который не имея собственного восприятия етого мира, попал под твое глупое влияние. поздравляю! ты ЦАРЬ ДУРАКОВ!
Саша 2010-06-14 / 13:19:00
Я зубухаю на три тижні,
А потім вірша напишу
Про те як бачив твори Хьорста,
В алкоголічному бреду
Коли попухший, отрезвілий
Відкрию холодильника,
А там кефір. Яке нахабство!
Ой, творче кредо - йду по..ру
KK 2010-06-13 / 22:26:00
П. Петре - Ваша порада як завжди від мудрого філософа!
Мідянка 2010-06-13 / 13:45:00
До Боді й КК : Щодо виборів "алкохоку"-напоїв , то в Україні зараз нема проблем , хіба недостатньо справжнього полтавського кальвадосу .Бухали дуже великі таланти , цього повно в історії мистецтва .Хтось від горя й сам бухне , але цього також не раджу робити ні "маленьким геніям" , ні пересічним громадянам .
бодя 2010-06-13 / 11:59:00
П*янка допомагає тоді, коли не вистачає таланту. А пити сам із собою - то вже алкоголізм
2010-06-11 / 17:58:00
висновок - любка - хороший молодий поет
Andriy Lyubka 2010-06-11 / 14:29:00
Евеліні: дякую за пораду :-)
Тероризм вже пів року як маю занести твоїй (напевно) бабусі в 5 школу. І зроблю це!
Евеліна 2010-06-11 / 14:07:00
Андрію
Чому за слова чіпляєшся? :)
А твоя Шиза мені справді подобається, шкода, що Тероризм так і не потрапив до рук.
Це мистецтво і справді чіпляє, але чи рве?
Якщо ти даєш мені поради, то і я раджу тобі просто сходити до церкви. Допомагає :)
Andriy Lyubka 2010-06-11 / 13:30:00
Всім: дуже радий, що вас зачепило і "порвало" сучасне мистецтво :-)
Евеліні: коли тобі щось здається, перехрестися :-)
Евеліна 2010-06-11 / 13:00:00
А вірш Андрія про Спілку письменнників і справді вартий уваги. Читайте і гарного настрою!
Мені здається, що Андрій скоро переросте свої провокації. Його Шиза -- це теж талант. :)
Кришеник 2010-06-11 / 12:47:00
Мідянці:
Петре. Кажеш: Психоделічний прийом антистресовий , серед мистців мало знайдете абстинентів....
Може й так. Та все ж у тому більше звички. Звички саме так долати власну творчу самотність. Навіть у дружньому оточенні зубастих молодих геніїв, яким хочеться бачити поруч єдино самих себе. Мистці так влаштовані, що їх зір спрямований всередину, тільки на себе. А алкоголі? Хай буде. Лишень не плутали б праведне з грішним. З нічого нічого й не вийде.
Ото потягло мене на такі тексти. Варто сходити за кефіром.
Андрей 2010-06-11 / 09:33:00
2 Andriy Lyubka:
Пікасо намалював би на серветці, а Хьорст загорнув би у серветку розміром з площу 200 наформалінених трупаків собак.
Я за Пікасо. :)
Олег Диба 2010-06-11 / 01:31:00
Ні, правда, може й не свада... А декларація себе... Пропозиція себе.... Але тло має бути... Або, якщо хтось хоче - альтернатива. В чомусь - контраст. Саме тому я хотів би бачити тут і Петра Ходанича. Якщо хтось може донести до нього - запрошую. Щиро. Хоче - в блоги, як мінімум - в коментарі...
Він (і інші), зрештою, потрібен не так мені, як тобі. Бо без нього, як і без Мідянкової, як уже казав, терпкості маєш шанс успокоїтися і устаканитися. Всі хороші поети колись були молодими, але майже всі потім стали х... старими поетами... Тому маєш вже нині заопікуватися власним майбутнім... :)
От чого я найменше хотів своїм рифмопльотством, то це пропагувати алкоголь...:) Але ти вже дорослий :) А я адекватний. Вірш - добрий, але не більше. Саме тому я не записувався у поети. І в літературні критики, дякувати Богу, тим більше. Бо то ще печальніше... :))
Andriy Lyubka 2010-06-11 / 00:37:00
Пити сам із собою - то для поета одна з найважливіших справ. Жартую, звісно, але ти маєш рацію:
людина, котра бачила роботи Хьорста, вже не здивується, побачивши Пікасо. Одна з функцій мистецтва - розширяти людям горизонти, одна з найпрекрасніших рис поезії - розвиватися і бути постійно вільною, дозволяти, зрештою, все.
Можливо, навіть дискусії такої не може бути - бо a priori не можна дискутувати з Ходаничем про Чарльза Буковскі, з цього б вийшов інтелектуальний онанізм :-)
Але справді важливо просто показувати, що можливі й інші варіанти, не заперечувати чи кричати на когось, а просто ПРОПОНУВАТИ - і хай кожен долю своїх естетичних смаків вирішує сам.
А вірш твій хороший, аж випити захотілося :-)
Олег Диба 2010-06-10 / 23:49:00
Андрію, колись, років зо двадцять тому, я теж вів на п'яну голову голову поетичні бесіди. Деколи, коли не було вартісного співрозмовника, - зі своїм власним, як каже одна наша спільна Знайома, НЕнастроєм... :)
Гей, гуляй, захмелілий смутку,
Не займаючи струн душі...
Ми з тобою, на мою думку
В цьому світові - всім чужі.
Ну для чого, скажи, нам друзі?
Наплювати на всіх подруг...
Чи, можливо, і нам на пузі
Проповзти цей ганебний круг?..
Ні, не писані нам закони,
Що обличчями тичуть в бруд!
Розіб'ємо, давай, ікони
Всяких сумнівів і облуд...
Де погар?.. Наливай-но, брате...
Ти у мене один такий,
Що не вміє в біді кидати...
І собі, не забудь, налий...
:))
Бачиш, я теж був молодим, шукав правду в склянці і виходив боротися з усім світом...:)
Знаєш, що мені подобається у таких-от твоїх виклично-егоїстично-егоцентристських подачах на тлі незадоволеної, десь навіть знервованої мовчанки закарпатських літераторів старшого покоління і Мідянкових терпкостей у блогових коментарях?
Накльовується якась бесіда. Якийсь диспут. Хай - свада. Кожен має об'яснитися. Виговоритися. Сформулювати своє творче кредо . Виправдати своє поетичне існування. Своє право іменуватися поетом...
Це ліпше, аніж те закарпатське літературне боаговиння, в якому дотепер кожна жаба вважала себе найкращим літератором, бо їй ніхто не заперечував. Бо так було комфортно всім - без зайвих запитань і потреби відповідати...
Мідянка 2010-06-10 / 23:19:00
П . Саші : Колись покійний Петро Скунць на свому неповторному прохіднянсько-міжгірському діалекті говорив : "Кажут що я хожу пістяний ..." Класик міг запросто бухнути нарівні з ґевалом , будучи крихкий нервами . Психоделічний прийом антистресовий , серед мистців мало знайдете абстинентів . Для сучасного російського поета Даніла Файзова , висококультурного , інтелектуала "водка" стоїть чи не на першому місці , пиття алкоголю природнє й не конче воно для поетів завершується бомжуванням у підворітнях . "Господь стихи простить ... " - писав колись Тичина . Поезія мстить будь-якому поету , але всі сволочі також будуть відомщені ...
Саша 2010-06-10 / 21:09:00
Я розумію, що мені важко збагнути глибину думки п. Жадана, однак використовуючи іронічну форму з порівняльним методом, для будь-якої людини, що не має прямого відношення до мистецтва та не спілкується з молодими поетами в першу чергу вимальовується картина молодого алкаша, який називає себе поетом. Щоб видати книжку він іде клянчити гроші. Щоб напитися він іде на презентації, різні акції. І навіть після того, як з десяток, а то і більше людей бачать як пьяний молодик мочиться біля під'їзду їх будинку, а на зауваження кричить що він поет, йому усе можна.... Ну про шо ви панове? мистецтво заради мистецтва, як влада заради влади? кому воно таке потрібно?
Когда ты загнан и забит
Когда ты загнан и забит
Людьми, заботой иль тоскою;
Когда под гробовой доскою
Всё, что тебя пленяло, спит;
Когда по городской пустыне,
Отчаявшийся и больной,
Ты возвращаешься домой,
И тяжелит ресницы иней, -
Тогда - остановись на миг
Послушать тишину ночную:
Постигнешь слухом жизнь иную,
Которой днём ты не постиг;
По-новому окинешь взглядом
Даль снежных улиц, дым костра,
Ночь, тихо ждущую утра
Над белым запушённым садом,
И небо - книгу между книг;
Найдёшь в душе опустошённой
Вновь образ матери склонённый,
И в этот несравненный миг -
Узоры на стекле фонарном,
Мороз, оледенивший кровь,
Твоя холодная любовь -
Всё вспыхнет в сердце благодарном,
Ты всё благословишь тогда,
Поняв, что жизнь - безмерно боле,
Чем quantum satis Бранда воли,
А мир - прекрасен, как всегда.
А. Блок