Закарпаття онлайн » Блоги » Леся Кешеля

Як стати сильнішим за президента

Є в моїй родині одна добра традиція: щороку, наприкінці листопада, в День пам'яті жертв Голодомору ми запалюємо свічку - за упокій душ безневинно вбитих українців. Не тому, що це "модно", а просто так - за покликом душі. А ще - йдемо до пам'ятника. Де аж до самої ночі повно людей.

Як стати сильнішим за президента

 

Коли у вівторок на засіданні ПАРЕ Віктор Янукович зірвав аплодисменти російської делегації, відповідаючи на їхнє ж питання про Голодомор, стало соромно.Навіть здалося, що сам Янукович трохи почервонів. Але то так, лише привиділося.

В той момент, хоча оператори ПАРЕ цього й не показали — частина української делегації таки демонстративно покинула залу ПАРЕ – на знак протесту.

І тоді я зрозуміла: насправді Янукович дав ляпаса не українцям. А собі самому. Бо й говорив від себе особисто — а не як представник нас.

Бо, що б там не казав президент, а права запалити свічку – в День вшанування пам’яті жертв Голодомору – та прийти до монумента ані він, ані хто інший у моєї родини ніколи не відбере.

Як і депутат, котрий шматує національний прапор у Верховній Раді, не відбере в мене права пишатися жовто-блакитним стягом на власному вікні в день Незалежності.

І жодна угода на догоду російському флоту не зможе відібрати права у нас вбиратися у вишиванки 24 серпня ( як це давно заведено серед колег на 5 каналі). І навіть якщо ми в цей день у Севастополі.

 І жодна проросійська партія, ані жодна надумано "утиснена" меншина, не може - ані морально, ані фізично – позбавити нас права говорити солов’їною. Мовою, якою майже не спілкуються у побуті жителі української столиці.

І не зможе президент, хоч він і тричі академік Академії наук України (згідно з офіційними даними!),  переконати нас, що націоналізм – це погано, коли ми точно знаємо, що це – риса свідомих, грамотних громадян.

І ми самі, без його міністрів, суддів та російських друзів, розберемося, хто в нас національний герой, а хто – ні.  

А отже – нехай він хоч сотню разів виступає на замовлення російської публіки і хай хоч тисячі разів твердить те, що йому написали десь там на Красній площі – та щоразу наштовхуватиметься на демонстративний протест. Того самого, "третього" сектору держави, з яким ще з радянських часів не заведено рахуватися.

А дарма. Бо він – в сотні разів сильніший за якісь там поблажливі аплодисменти.     

 

Леся Кешеля, Закарпаття онлайн.Блоги
29 квітня 2010р.

Теги: патріотизм, україна, влада

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Кришеник 2010-05-01 / 19:41:00
Здається мені, пані Лесю, що українцям найбільше вартує збавитися фантомних страхів минулого, які ще чаяться всередині кожного. Перш - не боятися. Нас зневажатимуть інші, допоки не навчимося зі спокійною впевненістю триматися свого. Щочасно глядять на нас очі наших дітей, живих і померлих батьків. І вже тому ми не одні. Даруйте за такий несподіваний велеречивий пафос. Залишаймося впертими.

олеся_кешеля 2010-04-30 / 20:03:00
може, повернемося до головної теми мого посту?:) дякую:)

Мар'яна 2010-04-30 / 18:35:00
прапор України синьо-жовтий. у Конституції так визначено. і це не чіпляння..

Олег Диба 2010-04-30 / 17:15:00
Все просто: так склалося історично, що на Західній Україні (коли вона ще була в складі Австро-Угорщини, а потім - під Польщею і Угорщиною) побутував синьо-жовтий варіант прапора, а на сході - жовто-блакитний. У кадрах кінохронік про події УНР зафіксовані жовто-блакитні варіанти знамен. Пам'ятаєте у Сосюри:



Бій одлунав... Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов.

І до юриби полонених сам курінний підійшов...




Пізніше прийшли до спільного знаменника: тепер прапор України блакитний (зверху) і жовтий (нижня смуга). Перевертати через незнання, безумовно, ганьба несусвітна... :)

Юрій Лівак 2010-04-30 / 16:25:00
Угу, а потім у нас прапори перевертають верх ногами, думаючи, що жовтий має бути зверху

2010-04-30 / 16:16:00
Прапор України - жовто-блакитний, а не синьо жовтий.

KK 2010-04-30 / 00:37:00
Пані Лесйо - коли я чую такі співчуття які Ви у Вашому статті подаєти, то мені тепло робиться і горджусь що ще такі молоді патріоти як І Ви гордо обстаєти свої права. Справді: 'Ще не вмерла Україна'

олеся_кешеля 2010-04-29 / 18:53:00
чіпляєшся...:)

Юрій Лівак 2010-04-29 / 17:26:00
Може я й чіпляюся, звісно. Але прапор України - синьо-жовтий. Чи варто засуджувати, якщо ми не знаємо, який у нас насправді прапор?

олеся_кешеля 2010-04-29 / 17:07:00
Ти правий, Олеже, що національні прапори на приватних обійстях - це нормальна практика і в тій самій Німеччині, і в інших країнах. І навіть в інтернаціональних гуртожитках студенти вивішують часом національні прапори своєї країни на вікнах своїх кімнат. Бо це - прояв любові.

Баба 2010-04-29 / 16:58:00
Эх, нам бы ТУ 154...

Олег Диба 2010-04-29 / 16:13:00
На противагу свинству Януковича і Ко реалізую, мабуть, ближчим часом свою давню мрію: поставлю у дворі з боку вулиці флагшток з національним прапором. Як це на власні очі бачив на німецьких (і, впевнений, не тільки) обійстях...



Свічку в День пам'яті жертв Голодомору палив, палю і буду палити. Разом з дітьми. Не зважаючи на те, що те лихо мою родину не зачепило. Просто на знак історичної пам'яті, національної солідарності і просто в пам'ять про душі безневинно убитих людей.



Бачу, відчуваю, знаю, що я такий не один. І цей запис у блозі Лесі, як і маса дзвінків і потік відповідних матеріалів у редакцію Закарпаття онлайн - тому підтвердження.




Влада Януковича не триватиме довго. Я в цьому переконаний. Бо це наша, а не його земля. Бо це наша, а не його держава...

Олеся 2010-04-29 / 15:54:00
знести його не так вже й просто, чималенький він:)

Дейнека 2010-04-29 / 15:47:00





Право прийти до монументу замордованим українцям буде, але чи буде сам монумент? А в цьому вже починають виникати сумніви. Ще не минуло й ста днів з дня вступу на посаду, а вже стільки нашими косіорами намолочено...