Ялинка для зайчика

Минулого разу, коли я писала про “нерубайтеялинку”, мене критикували за пропаганду штучності у святі Нового року. Ялинки я вирубувати не стала, як і купувати вирубані на базарі. Бо ця, як на мене, варварська традиція не є для мене головним атрибутом свята. Дивлячись на ліс зрубаних ялинок, я одразу уявляю цей ліс, але вже висохлий, через два-три тижні після закінчення свят. Ліс, який опиняється на смітнику, щоб прослужити вам максимум місяць, а то і менше.

Посадити ялинку біля будинку – це найкраще, але може не кожен, це ясно. Бо не в кожного цей власний будинок є. Але зробити її власними руками, при чому в прямому смислі із “екологічно чистого сміття”, а точніше з підручних папірців-гілок-стрічок-ниток-пакетів, - це простіше простого. І вам не треба нічого купувати, просто два-три місяці підназбирати всілякого лахміття, яке зазвичай викидаєте у смітник. Коробки, картон, мотузки, шкірки від цитрусових, каштани, шашки, насіння з гарбуза, включайте фантазію :) І жодної пластмаси при цьому!

Ось цю настінну ялинку ми робили із моїм двохрічним сином удвох. Він бачив живі ялинки у парку і в лісі, проте знає, що жива ялинка – для зайчика і вирубувати та ламати її не можна.

Натомість ми разом назбирали гілок, що нападали зі старих дерев у нашому дворі (дякувати тьоті-двірнику, яка не прибирала їх більше місяця). Разом їх розфарбували. Разом прикрасили і повісили на стіну.

А потім ще були паперові ялинки, зірочки зі шкірки мандаринів, розфарбовування овечок та різдв'яний вінок із шишок, які ми так само разом збирали цілий рік у різних подорожах.

Скажу чесно, всі ідеі новорічних ялинок “hand made” я підгледіла в інтернеті, але втілити їх у життя дуже просто.

Може, моя двохрічна дитина і не розуміє поки що, що ми так не лише прикрашаємо оселю, а й бережемо ліс, але одна врятована ялинка у цьому році вже є.

Ще одну, під яку мав би приносити подарунки Дід Мороз, врятують у нашому дитячому садочку. Там дають друге життя пластиковим пляшкам, разом з дітьми створюючи з них велетенське різдв”яне дерево. І хоч вона й буде “пластмасова”, але зроблена власними руками. І я навіть не сумніваюся, що принесе не менше задоволення і гордості всім малюкам, які іі створили.

А ті живі ялинки, які мали нам ніби-то принести “відчуття свята”, ми залишимо краще для зайчика. Уявіть лише, що ви і ваши друзі робитимете так з року в рік. Тоді, завдяки вам, виросте дійсно цілий ялинковий ліс :)

P.S. Я знаю, які аргументи наводитимуть в коментарях прихильники зрубаних ялинок. Їх в основному три: “мені не пахне”, “ялинки все одно вже зрубали”, “штучна чи зроблена вручну ялинка” – це шлях до пластмасовості життя. Купіть собі ефірну лампу (зрубана ялинка все-одно не пахне довго), перестануть рубати, якщо ніхто не буде купувати, згадайте, скількома пластмасовими приладами ви уже оточуєте себе щодня.

Сподіваюсь, переконливо.