In memoriam. Світлій пам’яті Віталія Постолакі

Ой, плине кача по Тисині.

Мамко моя, не лай мені.

З Віталієм Постолакі близько познайомився наприкінці буремного 2004 року. Помаранчева революція перемогла. На виборах переміг Ющенко. З'явилася світла надія щодо змін на краще. Віталій очолював оргвідділ Закарпатського обкому ГО «Батьківщина». Днював і ночував в офісі. Формували списки на вибори. Став депутатом обласної ради 5-го скликання. Був фанатом роботи й безкомпромісним політиком. Однак на фоні президетсько-прем’єрської «гризні» швидко прийшло прозріння і розчарування. Віталій сформував та очолив нову політичну течію  - ГО «Карпатська Батьківщина». Був активним членом Ради крайового товариства “Просвіта”.

Залаєш ми в злу годину.

Сам не знаю, де погину.

Віталій закінчив факультет романо-германської філології Ужгородського державного університету (зараз національного). Працював на митниці, де проявив себе першокласним фахівцем та безкомпромісним держаним службовцем. Ні цигарки, ні горілка в його зміну пройти не могли. Тому й не побудував хоромів та не купив «мерса». Далі була активне суспільно-політичне життя. Очолював управління внутрішньої політики Ужгородського міськвиконкому та Закарпатської ОДА. Не вмів і не хотів «прогинатися». Тому пішов у бізнес.

Погину я в чужім краю.

Хто ж ми буде брати яму?

І в малому бізнесі Віталій був успішним. Добре розібрався в маркетингу будівельних матеріалів. Став успішним менеджером. Його невеличкий магазин по вул. Перемоги добре розвивався. Сформувалося коло постійних клієнтів. Працюй собі, живи.,,

Та просто «тихо» жити – тобто животіти – Віталій не вмів.

Виберуть ми чужі люди,

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Після окупації Криму російськими ординцями офіцер запасу Віталій Постолакі пішов до військкомату, та йому відмовили. І вдруге – також. Після третьої відмови написав звернення до міністра оборони та начальника Генштабу. Враховуючи послужний список, Віталію доручили очолювати розвідку 128-ї бригади. У серпні 2014 року потрапив на передову у Дебальцеве.

Як же мені, синку, не жаль?

Ти на моїм серцю лежав.

Сонячного морозного дня 13 лютого 2015 Воїн із позивним «Апостол» загинув близько 14:00 в районі Дебальцеве у бою за базовий табір 128 бригади. Разом з Віталієм в бою загинули ще 7 захисників.

Кажуть, що смерть не вибирає… Аж ніяк не можу з цим погодитися. Вибирає, Стара з косою, та ще й як. Вибирає в першу чергу хоробрих, мужніх, чесних та безкомпромісних. Вони рано йдуть від нас, віддаючи життя за Батьківщину та й за нас з вами.

Кажуть, що людина вмирає не тоді, коли перестає битися її серце, а тоді, коли про неї забувають ті, хто її любили.

То ж вічна тобі пам'ять і блаженний покой, Віталію Постолакі, майоре з позивним «Апостол»…

Щирі співчуття рідним героя – мамі, дружині, донькам.

Гей, плине кача по Тисині,

Плине кача по Тисині.

Мамко моя, не лай мені…

P.S. Виразити співчуття рідним, близьким і друзям Героя можна в інтернеті за посиланням:

http://nekropole.info/ua/Vitalij-Postolaki#condolences

Віктор Бунда, товариш та однопартієць

Теги: Віталій Постолакі

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати