Київ тихо, мов жовта печаль,
Зачаївся в труні між горбами.
Того міста нікому не жаль,
Що до смерті забили киями.
Ні душі коло тіла нема.
Тлінь самотньо на кручі гибіє,
Тільки осінь безжурно-німа
Раз повз раз сіроманцем завиє.
Київ вмер! Прокидається день...