Йсе чоловік!

Сьогодні, за українським законодавством, у відпустку по догляду за дитиною можуть піти не лише мами, а й тати і навіть бабусі й дідусі. При цьому, на всіх них поширюються ті ж самі права і пільги, які отримує жінка при виході в декрет. Для європейських країн це вже нормальна практика – 20 % чоловіків доглядають за дитиною, а жінки виходять на роботу. В Україні ж лише 2 % усіх «декретів» оформляють чоловіки. Проте з кожним роком цей показник зростає. Відтак усе більше чоловіків долають стереотипні осуди і присвячують не кілька годин, а місяці й роки вихованню дітей.

Батьки мають право розділити декретну відпустку навпіл, наприклад, перші півтора року за дитиною доглядає мама, оскільки вони є більш складними і відповідальними, а інші – тато. Звичайно, перший рік після народження немовляті потрібен саме материнський догляд. А далі все має вирішуватися в залежності від обставин. За спостереженнями соціологів, доволі часто прийняттю рішення сприяє безробіття одного із членів сім’ї чи бажання на кілька років «заморозити» за собою місце на державній роботі. Тоді подружжя вирішує, що їм більш вигідно.Отож, чи готові закарпатські мужчини сприйняти те, що жінка також може будувати успішну кар’єру, «Замок» спілкувався із директором Закарпатського центру ґендерної освіти при Ужгородському національному університеті Маріанною Колодій.

– З одного боку, сьогодні у чоловіків уже не викликає осуду жінка, яка займається своїм кар’єрним зростанням, як це було ще 20 років тому. Однак гадаю, що тільки частина представників сильної статі погодилася б, щоб цю кар’єру робила саме їхня дружина. Хоча, щодо долі своєї доньки, вони були б менш критичними. Та все це ще наслідки колишніх суспільних стереотипів. 

– Наскільки ж чоловіки готові до розподілу ґендерних ролей на годувальників та вихователів?

– Роль годувальника сім’ї мріє виконувати кожен чоловік, принаймні до цього готуємо його ми – «суспільство». Не знаю, чи всі вони сьогодні мають можливості забезпечувати свої родини, але однозначно, що таки прагнуть  і докладають зусиль до цього.

Гадаю, що і до ролі вихователів чоловіки готові. Зрештою, у батька виникає таке ж трепетне ставлення до своїх дітей, як і у матері, хоча суспільні стереотипи вчать, що батьківський інстинкт має бути менш помітним і стриманим, аніж материнський. Інше питання, чи готове оточення, особливо жінки, сприймати їх у такій ролі. Думаю, ні. А це означає, що лише незначна частина чоловіків може бачити себе у ролі батька у відпустці по догляду за дитиною чи батька-вихователя.

– Скільки закарпатських татусів уже пішли в «декрет»?

– За даними Закарпатського центру ґендерної освіти, у минулому, 2011-му, році в Закарпатській області у відпустці по догляду за дитиною перебувало 108 чоловіків. І варто відзначити, що це не тільки татусі, але й дідусі.

Бачимо, що для чоловіків відпустка по догляду за дитиною – це скоріше виняток, аніж повсякденна практика, зрештою, воно й зрозуміло. Татусі йдуть на такий крок і стикаються із суспільним осудом, на зразок: «Хіба це чоловік?! Краще б грошей заробив!»
Перепон багато, всіх, думаю, я й не назвала. Це, зокрема, зумовлено столітніми традиціями розподілу сімейних ролей чоловіка й жінки. У межах чоловічих обов’язків у сім’ї ніколи не було пункту догляду за дітьми. Він з’явився відносно недавно як доволі інноваційна практика поведінки представників сильної статі. Сьогодні суспільство диктує нові правила й умови життя, а мамам, татусям і діткам доводиться до них пристосовуватися.
Не погоджуються чоловіки на «декрети» й тому, що важко бути першими… Це ж означає не зважати на те, що «люди скажуть», подолати власні стереотипи і комплекси, відмовитися від частини кар’єрних амбіцій тощо, і все це заради щастя бути батьком і брати участь у вихованні власних дітей.

– Наскільки виховання саме батьком може вплинути на розвиток дитини, становлення її характеру?

– 50-70 % соціально значимої інформації (комунікаційні здіб¬ності, здібності інтеграції, адаптації у суспільстві тощо) дитина засвоює із поведінки батька. Це не означає, що мама дає менше інформації, від неї дитина отримує решту. Однак найголовніше, про що зобов’язані пам’ятати батьки, – це і тато, і мама однаковою мірою, саме ОДНАКОВОЮ, важливі у житті дитини, тобто спілкування з обома батьками –  запорука успішного її виховання. Тому сім’я самостійно повинна обрати найоптимальнішу для себе схему комунікації, у якій найважливіше, щоб участь у розвитку дитини брали обоє батьків (за умов, коли це можливо). Хто з них перебуватиме у відпустці по догляду за дитиною у такому контексті – це питання швидше технічне. Моя думка: добре, якби цей період можна було б розділити між обома батьками.

Відтак, якщо у мами виходить краще заробляти гроші, а у тата – виховувати дітей і подружжя може дійти згоди у цьому питанні, у результаті добре буде всім. Варто лише відкинути принципи і дурні стереотипи. Тим більше, що у нашій країні існує право вибору. Але при цьому не слід забувати про те, що вихід у «декрет» саме батька має цілу купу особливостей, які можуть як покращити стосунки в сім’ї, так і зіпсувати їх. Потрібно лише тверезо розподіляти родинні обов’язки.

Анастасія Лесів

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати