Вузькоколійку вважають не тільки засобом пересування, а й культурною родзинкою та туристичною принадою краю. Все тому, що вона не тільки економний засіб пересування, а й пам’ятка історії, адже збудована ще за часів Австро-Угорської імперії. До того ж пасажири вузькоколійки полюбляють її за насолоду від краєвидів Закарпаття, які можна спостерігати з вагонів потяга.
Насьогодні рейками курсує старенький «дизель» і тільки в одному напрямку – між Виноградовом та Іршавою. Зараз вузькоколійка та власне поїзд, який тут ще називають «Анцею Кушницькою» або «Жужікою» перебуває у вельми непривабливому стані – старенькі вагони, пошарпані сидіння, всюди брудно. Вузькоколійкою зараз перевозить усього кілька людей, а інколи взагалі їде порожньою.
Старші люди ще пам’ятають золотий період вузькоколійки, коли за радянських часів вона була популярним видом транспорту. Тоді в час промислового розквіту працівники заводів та фабрик головним чином добирались на роботу вузькоколійкою. Серед старших людей, які переважно і є головними пасажирами, отримала підтримку версія, що банкрутство вузькоколійки створюють навмисно. Але в цієї історичної пам’ятки все ще залишається надія на порятунок. Так працівники вузькоколійки кажуть про ніби то загадкового інвестора, який збирається вкласти 5 млн. гривень у реставрацію. Такий інвестор став би справжнім порятунком. Адже діючих колій залишилося в рази менше: місцеві та працівники залізниці розібрали їх: хто на металобрухт, хто для паркану. Така ж доля спіткала і раритетні паровози. Тепер протяжність вузькоколійної дороги всього 36 кілометрів. Про те, що рейки вузькоколійки розібрали на металобрухт, вже неодноразово згадували в пресі, говорили про це і на різних владних рівнях.
То ж чи вдасться врятувати раритетні маршрути «Анці Кушницької», – покаже час.
Детальніше про це – у сюжеті випуску новин М-студіо від 1 травня (12-та хвилина).