У закарпатському Чомонині проводжаючи зиму спалюють старі віники

Центральною вулицею Чомонина проходить дорога державного значення. Повтикані перед ворітьми прямо у сніг вироби знесені-звезені сюди з цілого села. З надією, що зупиниться автівка чи автобус і куплять товар.

Пані Ленке прошиває віники трьома рядами міцних ниток. Робота з голкою для неї звична. Колись працювала на трикотажній фабриці, вишиває. Нині безробітна. Як і чоловік, колишній колгоспний комбайнер, двоє синів, донька, невістка. Всі тепер залучені до підсобного промислу. В’яже тільки пан Гейза, в активі котрого кілька вагонів віників. Сім’я Шандора має пів гектара сорго. Виходить до 500 віників. Власної техніки немає, тому доводиться її наймати для сівби, обробітку, збору, викладаючи загалом дві з половиною тисячі гривень. Очищають стебла самі й самі з них вяжуть мітли. Правда, ще треба закупити вистругані палиці, дріт, дратву, цвяхи.

Цим ремеслом не пориває ще один ветеран з 30 річним стажем. У 50 роки минулого століття радянська влада перейменувала село на Чомонин, хоча всі мешканці донині вживають стару назву – Чонгар. Тоді ж тут почали займатися вінникарством.

Більше про це – у сюжеті випуску новин М-студіо від 18 лютого 2012 року.

Теги: віник, сорго, Чомонин

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати