«Винт» – так називається «кулінарний шедевр», який можна всього за дві години приготувати вдома. Сироп проти кашлю, бензин, кислота – і наркотик на таці! Усі інгредієнти не те що дорослий, а будь-який підліток без проблем і рецептів віднайде.
Для різноманіття ковтати можна й відкашлювальні пігулки (назви не вказуємо, аби не спокушати охочих покайфувати) – вони теж є в наших аптеках. Кілька таблеток – і слони танцюють з вами сальсу, а бегемоти виводять ча-ча-ча. У складі цього препарату є група опіоїдів, які спричинюють бажану ейфорію. Людину може хилити на сон, думки гальмуються. Колись ці ліки використовували на війні: поранені чи прооперовані солдати вживали їх у великій кількості, аби витримати страшенний біль. Проте препарат і губить – токсини уражують печінку, мозок.
А ще є «крокодил». Його начаклувати можна на основі дезоморфіну (опіоїдного анальгетику) – він теж продається в аптеках. «Крокодилом» препарат з цим складником називають, бо після кількох ін’єкцій шкіра нагадує луску. За даними органів охорони здоров’я, у третини наркоманів, які «сидять» на засобі, що містить цей анальгетик, є гепатит «С». Дезоморфін спричинює некрози й кровотечі, утворюються виразки, атрофуються вени. Людина гниє заживо.
Інші лікувальні засоби, якими «закидуються» наркомани, – одні з крапель, які використовують для діагностики кристаликів, розширення очного дна, операцій на сітківці. Або ж «ширяються» розчином для внутрішньовенного і м’язового введення. Про смертельну небезпеку чи ймовірне каліцтво, які здатні спричинити всі ці медикаменти, годі й казати.
Багато хто добре пам’ятає трамадольну істерію кілька років тому. Упаковки від потужного знеболювального валялися мало не на кожному кроці. «Пригадую, як школярами купували в аптеках трамадол, – розповідає Василь (ім’я з етичних міркувань змінено. – Авт). – Казали, що то для бабці, – нам вірили й запросто продавали. Або діставали десь рецепти... Відтоді мало що змінилося, хіба одні лікарські засоби на аптечних полицях замінили інші. Іноді «тару» від модних серед наркоманів ліків можна знайти під транспортним мостом чи в під’їздах. Там вони лежать купками, і діла нікому нема».
Суворо забороненому нині трамадольчику, який колись вільно продавався, коштував копійки й був шалено популярним серед молоді, знайшли альтернативу. Це деякі комбіновані анальгетики, структурно подібні до метадону. Поодинокі препарати за шкідливим токсичним впливом на людський організм можуть перевершувати героїн майже вдесятеро. Про постійну фізичну й психологічну «ломку», яку вони спричинюють, годі й казати.
Та й це ще не вершина айсберга. Що для наших котів і собак – знеболювальне, для наркоманів – заповітний потік свідомості. Цьогоріч у липні Кабінет Міністрів України видав повний перелік наркотичних і психотропних препаратів, які можна використовувати у ветеринарії для знеболювання тварин і на які слід отримувати ліцензії. Зокрема, до цього списку завдяки «наркогурманам» увійшов і кетамін – єдина анестезія для тварин при операціях. У січні 2011-го цей препарат повністю заборонили вільно продавати у ветаптеках, адже наркомани й тут знайшли, чим поласувати. Ветеринари й громадські активісти страйкували і свого таки досягли: засіб, хоч і з ліцензією, проте дозволили.
І якщо підліткам фармацевти такі препарати без рецепта або через сумління можуть не продати, то стареньких і немічних пошкодують. «Не раз траплялися ситуації, коли до нас заходив дід, просив таблетки чи сироп: мовляв, кашель сухий дійняв... – розповідає мені знайомий фармацевт в одній із ужгородських аптек. – Ввічливо розпитував про ліки, цікавився, куди ті чи ті засоби поділися. Старого було шкода, от і продавали медикаменти. А на вулиці його вже чекав чолов’яга чи малий хлопець, аби старий передав йому «посилку».
Найбільш ходовими, каже моя співрозмовниця, є кодеїновмісні препарати. Таблетки, сиропи – те, що можна дістати без особливих труднощів. Їхній перелік фармацевти не замовчують, однак просять не афішувати – це справді може спричинити наркобум на відкашлювальні засоби.
Аптекарка пригадує, іноді навіть вимагали препарати, кричали, що то безрецептурні засоби. Чимало з-поміж нинішніх сиропних наркоманів – роми. «Як правило, «клієнтам» (пацієнтами їх язик не повертається назвати) – від 15 до 30 років, – зауважує. – Був навіть випадок, коли 12-літній хлопчик питався про к-н. Я тоді подумала: що як в іншого фармацевта совісті забракне, і він все ж таки продасть йому препарат?.. Багато ще від керівників і власників. Одне начальство відмовляється закуповувати ці засоби взагалі, а для іншого – це виторг. До того ж тут усе залежить насамперед від людини».
«Ще на початку цього року багато лікарських засобів можна було придбати без рецепта, – розповідає знайома аптекарка. – Тепер уже ефедрин- чи псевдоефедриновмісні засоби без письмової лікарської вказівки не видаються. Держслужби мають право контролювати наявність цих препаратів в аптеці і їхній облік. Тому керівництво може й не закуповувати цих засобів, аби не мати зайвих проблем. Це пояснює, чому безрецептурними залишилися тільки кодеїновмісні таблетки і сиропи, які, проте, можна видавати в одні руки обмежено».
Головний лікар Закарпатського обласного наркологічного диспансеру Василь Кручаниця каже, що сиропи й таблетки проти кашлю не винні. «Ці препарати самі по собі не є наркотичними, однак містять у невеликих кількостях кодеїн чи ефедрин. Через хімічні реакції в домашніх умовах на їх основі можна приготувати наркотичні речовини. В усьому світі медикаменти продають за рецептом лікаря. Не засоби від кашлю є наркотиками, а тільки те, що за їх допомогою дістають».
Постановою Кабміну України 2007 року встановлено гранично допустиму концентрацію наркотичних засобів, що містяться в медичних препаратах. Так, анальгетику декстропропоксіфену має бути в одній дозі не більш ніж 65 мг. Дві таблетки – вже передозування. Типовий наркоман за один раз ковтає до десяти, а то й більше пігулок «щастя».
Україна навіть має цілу національну стратегію боротьби з наркотиками на період до 2020 року. Є закони, постанови, список заборонених для вільного продажу медикаментів і тих, які потребують ліцензії. Однак фармакологічна злочинність процвітає, бо докори сумління часто не гризуть ні аптекарів, ні власників фармточок. Працівники сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України не раз у ході спецоперацій виявляли справжні наркокубла в аптеках. Буквально минулого місяця на закарпатській Хустщині затримали власницю сільської аптеки, у якій продавали клофелін – лікарський засіб із сильною дією, на реалізацію якого потрібен спеціальний дозвіл.
Експерти кажуть, нині число споживачів саме ін’єкційних наркотиків зменшилося і навіть майже стабілізувалося. Однак не можна цього сказати про тих, хто зловживає фармацевтичними препаратами з кодеїном чи ефедрином. Ці засоби можна придбати у звичайній аптеці – і з рецептом, і без нього. Полегшило Міністерство охорони здоров’я від 4 листопада 2011 року страждання лише паліативним пацієнтам, себто з обмеженим прогнозом життя. Відтепер недужі мають доступ до знеболювального, зокрема й опіоїдних анальгетиків.
Та хто ж буде ламати собі голову рецептами? Коли щоразу бігати по медичну перепустку до лікаря, то часу й любові до кілометрових черг не стане. Та й аптека не завжди буде ризикувати: клієнт – понад усе, і гроші є гроші. Хіба що знайдеться кілька совісних фармацевтів, які принципово не продадуть заповітних відкашлювальних сиропчиків чи таблеток. Інша річ – надворі зима, і кількість застуджених різко зростає. Тож чи будуть препарати лікувати хворого, чи стануть кайфом для наркозалежного – наразі в більшості випадків одному Богу відомо. «Тільки-но такі сиропи й таблетки починають контролювати держоргани, то часто-густо ці засоби зникають з аптек, – каже моя знайома. – Тоді більше мороки, ніж користі. І багато справді хворих людей уже не мають ефективних засобів проти кашлю чи головного болю».
P. S. Аби не спричинити буму на препарати, які містять наркотичні речовини, «Замок» не називав цих лікарських засобів.
Вікторія Зайцева