Міський голова Ужгорода про підготовку до опалювального сезону

Торік ситуація змінилися: попередня влада оголосила, що місто відмовляється від централізованого теп­лопостачання. Щоправда, забувши про тисячі ужгородців, які через різні причини так і не встановили у своїх домівках автономного опалення. За словами нинішнього міського голови Вік­тора Погорєлова, в обласній столиці централізованого теплопостачання більше не буде. Однак мерзнути малозабезпеченим ужгородцям вже не доведеться.

 

 

 

– Ми справді вирішили втрутитися. Так склалося, що ужгородці, які мали гроші, вже давно встановили у своїх домівках газові котли. Натомість менш захищені мерзли впродовж усієї минулої зими. Люди фактично були кинуті напризволяще. Коли я переміг на виборах 2010-го, до мене неодноразово зверталися ужгородці з проханням увімкнути котельні. Розуміючи, що наскоком проблему не вирішиш, ми таки відновили їхню роботу, однак через те, що котельні працювали лише для кількох помешкань, в Ужгороді сформувалися найвищі в Україні тарифи на тепло. За це нас піддавали нищівній критиці. Тож навесні вирішили довести справу з відмовою від централізованого опалення до кінця. Розпочали активну пропаганду через ЗМІ, що котельні цієї зими будуть від'єднані й зворотного шляху немає. Тобто намагалися донести до кожного ужгородця, аби завчасно потурбувався про встановлення автономного газового чи електричного опалення.

 

 

– Безумовно, ми не забули й про незаможних ужгородців. Ще на початку літа я звернувся до голів Закарпатської ОДА та облради з проханням виділити на встановлення автономного опалення таким людям 1,5 мільйона гривень. Ще 500 тисяч рішенням сесії міської ради ми дали з ужгородського бюджету. Розробили відповідне положення, в якому спиралися на рішення уряду про допомогу соціально незахищеним верствам населення, і за цими критеріями склали список громадян, які насамперед потребують такої допомоги.

 

 

– Після відповідних розрахунків ми з'я­сували, що для встанов­лення в кожне помешкання газового котла, треба близько 20 000 гривень. Натомість, проконсультувавшись із енергетиками, вирішили, що доречніше буде встановити електричне опале­ння. Технічні умови дозволяють забезпечити ним кілька квартир у будинку, ну, і, звичайно, це неабияка економія коштів. Вартість встановлення в 2 кімнатах помешкання (саме стільки ми готові забезпечити) – 4000 гривень. Також додам, що у зв'язку з тим, що будинки в нас переважно типові, енергетики посприяли й нема потреби виготовляти окремі тех­умови на кожну квартиру. Ще з початку літа ми розпочали цю роботу. Нині обігрівачі встановлені у понад 400 помешканнях з близько 600 затверджених на виконкомі квартир. Також продовжуємо розглядати заяви від ужгородців на опалення. Щоправда, виникає чимало проблем та запитань. Приміром, звернулося літнє подружжя: у чоловіка пенсія 8500 гривень, а у жінки – 1000. Чому в такому разі ми маємо встановлювати опалення за рахунок міського бюджету? Таким людям відмовляємо.

 

 

 

– Справді, у багатьох будинках діаметр труб не відповідає передбаченому для роботи газових котлів тиску. "Закарпатгаз" самостійно розпочав заміну цих газопроводів. Закарпатська ОДА через Міністерство житлово-комунального господарства віднайшла для Ужгорода та Мукачева на ці потреби відповідно 3 та 1 мільйони гривень. Однак на останній нараді у губернатора керівництво "Закарпатгазу"... відмовилося від цих коштів, мовляв, упораємося власними силами.

 

 

– Отож-бо! У нас 120 будинків потребують такої заміни. Натомість "Закарпатгаз" переймається своїми аваріями, технічні умови підготовлені не усі. Від бюджетних коштів відмовляються, а в людей гроші збирають. За згадані 3 мільйони можна замінити в місті фактично усі підвідні будинкові газопроводи. Для мене така ситуація незрозуміла. Те, що нинішній керівник "Закарпатгазу" якось неохоче йде на контакт із владою та мешканцями міста, якось неправильно. Сподіваюся, що він виконуватиме свої обов'язки сумлінно й освоїть кошти, які, до речі, держава виділила нашим містам, як експериментальним в Україні проектам у цій сфері. Інакше є небезпека, що через брак належного тиску котли в помешканнях ужгородців будуть просто вимикатися.

 

 

– Не треба забувати, що із 67 міських бюджетних закладів 24 наразі не мають власних автономних котелень. Тому ми розробили 4-річну програму, вирішили запропонувати підприємствам, які в Україні працюють на ринку теплопостачання, через лізингову програму долучитися до переобладнання наших котелень. Наразі триває підготовка до тендеру і, переконаний, що ми побудуємо на базі старих котелень 12 модульних і вирішимо це питання.

 

 

– Проблема була через те, що населення не платило за теплопостачання. Хтось – бо справді не мав грошей, інші ж – бо вважають, що держава багата й сама заплатить. Я добре пам'ятаю поперед­ні роки, коли доводилося днями сидіти в НАК "Нафтогаз" і робити все можливе, аби Ужгороду не перекрили паливо. Пригадую, як ми ставили вартових біля котелень, аби ті не допускали до них конт­ролерів. Гадаю, цих проблем ми вже позбулися. Мені кажуть, що я "смертник", оскільки вирішив за 8 місяців впоратися з роботою, яку влада інших міст виконує роками. Але на це треба йти. Ба більше – вже незабаром візьмемося за альтернативні джерела енергії, оскільки бюджет не витримує таких високих газових тарифів.

 

– Близько 10 мільйонів кубометрів газу щорічно.