Закарпатець був колегою Фрейда, розмовляв із Конан Дойлем та досліджував паранормальне

У Берегові готується до друку видання про найвідоміших персон, які народилися або мали безпосереднє відношення до цього старовинного та безперечно цікавого міста. За словами упорядника майбутньої збірки Світлани Чирибан, ідея створити подібний каталог назріла вже давно.

 

"Наше місто пов'язане з багатьма відомими особами. Нам є ким пишатися, є про кого розповісти сучасникам і нащадкам. Тому вирішили зібрати історії про багатьох славних берегівчан в одну книжку", – каже пані Світлана. Серед них – співачка і акторка Шарі Федак, економіст Мілтон Фрідман, лікарі Ерне Гартманн та Бертолон Ліннер, художниця Джуді Кассаб, скульптор Ганна Горват... Однак про значну кількість знаменитих земляків нам ще слід дізнатися. Зокрема виявилося, що недослідженими є біографії вченого Нандора Цайнера, який врятував виноградники Закарпаття від шкідника-філоксери, "берегівський період" поета Василя Пачовського, який назвав наш край Срібною Землею, мало що відомо про оперного співака Йорама Чайтера, хіміка Юліуса Ребека, який винайшов штучну молекулу; сучасну канадську режисерку Аніту Дорон та багатьох інших людей, що народилися або мешкали у Берегові в різні часи. Про одного з них – відомого у світі психоаналітика та журналіста – наша наступна розповідь.

 

 

Доктор Нандор Фодор (Nandor Fodor) народився у Берегсасі 13 травня 1895 року. На той час це була територія Австро-Угорщини. Однак, як не дивно, про відомого дослідника паранормальних явищ, письменника, особисто знайомого з сером Артуром Конан Дойлем, нині практично не згадують ні у рідному місті, ні в Угорщині. Хоча ця особа, безперечно, варта уваги.

 

На жаль, інформації про родину та дитячі роки вченого мало. І, вочевидь, над цим ще варто попрацювати дослідникам. Згідно зі скупими автобіографічними даними, Нандор уже в молоді роки мав неабиякі здібності, що надало йому змогу поступити на юридичний факультет в Угорський королівський університет у Будапешті, який закінчив у 1917-му. Потім вчений згадував, як ще у школі вчитель часто казав про нього: "Цей Фодор обов'язково стане відомим!" 

 

Однак юридична практика юнака не надто захопила. Чотири роки він працював помічником судді, але більше сподобалась журналістика – почав дописувати в угорськомовну газету, що виходила у Нью-Йорку (Amerikai Magyar Nepszava). Якось в Америці до рук Нандора потрапила праця Х. Каррінгтона "Сучасні психічні явища". З тих пір він зацікавився вивченням людської психіки, а згодом присвятив цій справі все життя. У спогадах дослідник писав: "Ця книга стала для мене одкровенням. Відтоді свої обідні гроші я почав витрачати лише на аналогічні видання, "поїдаючи" знання психічної науки, замість тієї їжі, яку пропонували угорські ресторани, що були розташовані неподалік від мого місця роботи..."

 

Нандор домовився з Каррінгтоном про інтерв'ю для своєї газети, а той, після знайомства, запросив журналіста на прийом до творця Шерлока Холмса – сера Артура Конан Дойла. Саме тоді Фодору вдалося взяти інтерв'ю у письменника, а потім підтримувати з ним зв'язок. Конан Дойл в останні роки життя став затятим проповідником спіритуалізму, вважаючи його ледь не новою релігією, витративши на її розповсюдження 200 тисяч фунтів власних заощаджень. Багато хто пов'язував цю одержимість зі смертю його сина. Але, скоріш за все, це була загальна істерія, біль від втрат, абсолютна невпевненість у майбутньому після катастрофічної для Європи Першої світової війни. З цим письменник погоджувався. "Смерть, торкнувшись своїм холодним подихом майже кожної сім'ї, несподівано порушила інтерес до питань життя у потойбіччі. Усі не тільки хотіли дізнатися, якщо людина, мовляв, помре, то чи може ожити знову, а й бажали встановити зв'язок із душами коханих і близьких, які так трагічно пішли із земного світу", – писав він. 

 Іншою особистістю, яка відіграла в житті Фодора важливу роль, став психоаналітик Шандор Ференці, учень Зіґмунда Фрейда. Він теж вивчав окультні теми, хоча до них у багатьох психоаналітиків було дуже скептичне ставлення. Саме з моменту свого знайомства з Ференці у 1926 році Фодор почав розглядати паранормальні явища з позицій психоаналізу.

 

Наступного року Фодор вперше мав, як він казав, "зустріч із мертвими", адже потрапив на спіритичний сеанс медіума, який надавав можливість присутнім почути голоси померлих. Не зважаючи на певний скептицизм, угорський журналіст несподівано для себе почув голос покійного батька. І хоча згодом він розчарувався у подібних "експериментах", однак свого великого потрясіння від того першого сеансу не забув. Згодом спогади про цей епізод зафіксував у книзі "The Haunted Mind", що була видана у Нью-Йорку.

 

 

Із того часу Нандор почав самостійно вивчати паранормальні явища. Цьому сприяло і підвищення по службі – у 1929 році після інтерв'ю з мільйонером та газетним магнатом лордом Ротерміром, Фодору вдалося отримати посаду секретаря угорського відділу в медіа-концерні, куди входили найвідоміші британські газети того часу – Daily Mirror та Evening News. Так він опинився у Великобританії, де переважно переймався справою переділу Угорщини по закінченні Першої світової війни. При цьому в нього був вільний час і комфортабельний офіс на Фліт-стріт у Лондоні.

 

Саме тут Фодор почав і завершив основну частину праці, яка принесла йому всесвітню популярність – це була "Енциклопедія психічної науки", опублікована в 1934 році. Про мотиви, що спонукали його до роботи, Нандор писав: "Одинадцять років тому, починаючи вивчення психічного феномена, я був вражений тим, через які пекельні перипетії доводиться проходити дослідникові під час вивчення матеріалів. Мені потрібен був довідник – і я почав складати його самостійно". Зокрема, у передмові він розкритикував працю "Історія спіритуалізму" Конан Дойла, яку назвав "не більше, ніж збірка нарисів, що грішать неточностями". Одразу ж після виходу книги Фодор отримав численні запрошення читати лекції, був призначений заступником головного редактора поважного журналу "Лайт" і навіть обраний головою Міжнародного інституту психічних досліджень.

 

Фодор серйозно зайнявся практичним дослідженням полтергейсту, а також будинків та замків, у яких цей феномен був виявлений. Нандор був переконаний: саме психоаналіз таїть у собі ключ до розгадки багатьох цікавих явищ. На його думку, "полтергейст" – це лише результат дії прихованих та невивчених механізмів людської психіки. Але ця теорія виявилася занадто сміливою для свого часу...

 

 

Дві роботи Нандора Фодора в середині 1930-их років мали широкий резонанс: розслідування загадкових подій у замку Еш (1936) та "полтергейсту в Торнтон Хіт" (1938). В обох випадках він дійшов висновку, що справжнім джерелом паранормальних явищ були пригнічені емоції і хвороблива реакція людської психіки, а також сексуальні збочення. Так, одна жінка стверджувала, що піддається нападам вампірів. Фодор робить висновок: прояви полтергейсту безпосередньо пов'язані з особистими проблемами пацієнтки.

 

Прославився Нандор Фодор і тим, що розслідував історію про мангуста Джефа, який нібито вмів розмовляти. Істота, що оселилася у стінах фермерського особняка на острові Мен, стала навіть причиною запеклих дебатів в англійському парламенті. Редактор журналу "Ліснер", що належав Бі-Бі-Сі, написав про дивне створіння книгу, публікація якої викликала в Лондоні великий скандал. Через що чоловіка було звільнено з посади як людину, що має проблеми з психікою. Журналіст звернувся із позовом до Верховного Суду, створили навіть комісію для проведення розслідування загадкового феномену. Під час розгляду в парламенті розгорнулася жвава дискусія, що перейшла у бійку. Верховний Суд Британії дійшов висновку, що постраждалому слід сплатити компенсацію в розмірі 35 тисяч фунтів. Це увійшло в історію юриспруденції як "Справа про Мангуста".

 

Доктор Фодор провів тиждень у будинку на острові Мен, поїхавши звідти із враженням, що все розказане – правда. І спробував пояснити феномен як результат роботи підсвідомості господаря Джеймса Ірвінга. "Це був невдаха, замучений пристрастями, які не дозволяли йому змиритися з усвідомленням того, що його життя не вдалося", – писав Фодор. Ірвінг, на думку автора, не міг знайти застосування своїм непересічним розумовим і психічним здібностям і породив у домі "щось середнє між людиною, твариною і привидом..."

 

 

Фодор писав: "Психодослідник змушений розглядати своїх підопічних як матеріал для вивчення. Психоаналітик йде далі. Його мета – проаналізувати ситуацію, знайти ваду, а потім, по можливості, допомогти людині залікувати душевну рану..."

 

Але нічого не міг зробити зі шквалом гніву спіритуалістів, яких обурила його теорія, пов'язана з пригніченою сексуальністю. З цього приводу навіть розгорівся скандал в англійській пресі. Сам учений зауважив: "У спіритуалізмі, на жаль, тебе перестають вважати своїм, тільки-но ти починаєш говорити неприємну правду". У цей період Фодор отримав несподівану професійну підтримку від самого професора Зіґмунда Фрейда, який схвалив психоаналітичний підхід автора до зазначених проблем.

 

У 1939 році Фодор перебрався до Нью-Йорка, де почав успішну кар'єру практикуючого психоаналітика. Тут він отримав американське громадянство, згодом очолив журнал The Psychoanalitic Review. Крім того, опублікував дві найважливіші роботи, в яких виклав власну теорію сновидінь і погляди на проблеми, пов'язані з передпологовими травмами, які забезпечили йому репутацію в області психології.

 

Член Нью-Йоркської академії наук, Американської психологічної асоціації Нандор Фодор помер 17 травня 1964 року, залишивши після себе з десяток великих праць, у тому числі вивчення ранніх років Зіґмунда Фрейда. "Спочатку у своїх пошуках я керувався "компасом" ортодоксальної релігії, потім перейшов на позиції спіритуалізму, пізніше став "психічним дослідником" і нарешті взяв на озброєння психоаналітичний метод. Мета у мене була одна: знайти відповіді на питання, які чекали відповіді", – написав Фодор незадовго до смерті.

 

Сьогодні до робіт доктора Нандора знову надзвичайний інтерес. Зокрема у 2009 році вий­шла у світ докладна його біографія. Над книгою працювала його донька, поетеса та балерина Андрея Фодор Літкей та музикант Джефф Грін. Згадується там й історія родини Фодор. Зокрема, йдеться про зятя вченого, композитора Ервіна Літкея, який написав офіційні марші для багатьох американських президентів – від Франкліна Рузвельта до Білла Клінтона, записав альбом на честь зустрічі президента США Ейзенхауера та Микити Хрущова у 1959 році, плідно працював із Beatles та Rolling Stones.

 

"Світ змінюється, – каже Грін, – але інтерес до паранормального не вщухає, і я думаю, що прийшов час, аби знову згадати про доктора Фодора, про його теорії та висновки, дослідження і досвід у світі надприродних явищ".

 

А нам, у свою чергу, приємно відзначити, що саме уродженець Берегова першим серед відомих світового рівня психологів висунув теорію, згідно з якою всі потойбічні явища (в тому числі привиди, полтергейст та інші) мають суто земне походження і є лише наслідком хворобливої ​​діяльності мозку і психіки людини. Хоча хтось з останнім, можливо, і не погодиться...