Україна очима іноземців

"Пояснюю друзям, що українською буде "дякую", а не "спасібо"

Ян Гадзік, Словаччина:

– Оскільки Україна доволі тривалий час була частиною СРСР, багато словаків не відрізняють українців від росіян. Чимало людей у нашій країні не знають, що існує окрема українська мова. Гадають, що у вас розмовляють лише російською. Я теж вважаю, що вплив Росії на Україну був свого часу настільки сильним, що вашій країні донині важко знайти власне обличчя – свою ідентичність. Щоправда, така ситуація дещо схожа на словацьку, оскільки ми так само довго були у складі однієї держави з чехами. Відповідно за кордоном нас теж часто плутають із Югославією чи, в кращому випадку, зі Словенією. Тільки тоді, коли кажемо "колишня Чехословаччина", іноземці починають краще розуміти, звідки ми є.

Словаччина – мала країна. Україна – велика. Попри це ви донині шукаєте своє місце в світі. Дотепер не відомо, чи будете із Європою, чи більше зблизитеся із Росією. За 20 років незалежності Україна найбільше прославилася своїми спортсменами. А ще у світі пам'ятають події Помаранчевої революції. Усі тоді перебували в очікуванні: що ж відбуватиметься далі у вашій країні? Нині ситуація така ж сама – ніхто не знає, чого чекати. Ми є свідками особливої ситуації, коли екс-прем'єр України сидить у в'язниці. Натомість Президент Янукович декларує, що хоче до Європейського Союзу.

Багато словаків мають забобони щодо українців. Вони кажуть, що ви мафіозники, контрабандисти, що в Україні дуже високий рівень корупції. І це велика проблема. Я бував завдяки спорту в Україні неодноразово і вважаю, що тут дуже гостинні та доброзичливі люди. Завжди з нетерпінням чекаю нової поїздки. Усім у Словаччині пояснюю, якою є різниця між українською та словацькою мовами, що, наприклад,  слово "дякую" у вас звучить так само, як і в нас, а не "спасібо", як багато хто думає.

Словаччина межує з п'ятьма країнами, з чотирма у нас відкриті прикордонні переходи. Серед них і Україна. Щоразу, коли повертаюся від вас, мені доводиться чекати на кордоні впродовж кількох  годин – це жахливо і безглуздо. Натомість моїм друзям-українцям для поїздки до Словаччини необхідна віза. Ми колись із Закарпаттям були у складі однієї держави. Тож гадаю, що українці за своєю природою дуже близькі зі словаками.

Хочу вірити, що вже незабаром Україна буде черговим членом Європейського Союзу і я зможу зустрічатися зі своїми друзями без обмежень, а ваша держава стане важливим гравцем європейської дружини. Однак, який шлях виберете – залежить лише від вас. 

"Ви на диво  довіряєте іншим..."

Канвар Аулак, Великобританія:

– У недалекому минулому про Україну знав тільки з книжок з історії та бачив у деяких фільмах – мене вразили дивовижна природа і традиції вашого краю. А потім закохався в українську дівчину, тож вирішив відвідати її. Вперше побував тут у травні цього року. Спочатку три дні жив у Києві. Місто особливо прекрасне вночі, коли вуличні ліхтарі ніби пробуджують його від сну. Побачив величезну кількість туристів, а ще побував на якомусь фестивалі, де багато молодих людей танцювали під індійську музику. Сам я родом з Індії, і мене це настільки вразило... Навіть тут, у маленькій країні, я побачив, як шанують і поширюють традиції моєї батьківщини. Як на мене, це справді свідчить про взаємний міжкультурний обмін, про відсутність духовних кордонів.

Згодом із коханою відвідали Ялту. Це курортне містечко – наче рай, його красу не описати. Я спілкувався з кількома людьми і мене вразили українська наївність (у хорошому сенсі цього слова), доброзичливість, добродушність. Помітив також, що  українці – нація дуже працьовита, а ще, на диво, довіряєте іншим... Наприклад, в автобусі, вщент переповненому, я бачив, як люди платили водієві, передавали йому гроші, перш ніж покинути транспортний засіб.

20 років – не так уже й багато, ви ще зовсім юна країна. Тож варто набиратися мудрості, не дозволяти, аби ваша культура занепала, всіляко підтримувати зв'язки з іншими народами, вчитися толерантності, оберігати свої звичаї та духовні цінності.

"Вся Україна могла б стати великим туристичним маршрутом"

Ірина Меднікова, Казахстан:

– Я двічі бувала в Україні. Загалом прожила тут майже місяць. Мені вдалося об'їздити вісім міст – із самого сходу держави до її найзахідніших кордонів (у тому числі побувати і в Ужгороді). Окрім особистих безпосередніх імпресій, складаю враження про Україну завдяки українським друзям та колегам, з якими ми спілкуємося та співпрацюємо з 2005 року.

Україна – особлива у своєму розвитку на пострадянському просторі. У трудовій діяльності українці, на мій погляд, вирізняються високою професійною конкурентоздатністю – помітний результат взаємодії з європейськими структурами, наслідки роботи у системі європейських стандартів за роки незалежності. А ще українці відзначаються душевністю, мають власну неповторну культуру та намагаються зберігати давні традиції. Молодь, наприклад, можна побачити у національному одязі, що не так часто зустрінеш зараз.

Щодо енергетики країни, то вона почасти створюється людьми, а частково випромінюється самою землею. Це й справді дуже красива та багата територія з величезною кількістю історичних пам'яток та недоторканих природних місць, наповнених життям. Ось це, насамперед, впадає в очі. Незабутні враження залишає розкішна українська кухня, етнічне розмаїття на заході країни і, звичайно ж, милозвучна мова, дуже красиві пісні. Майже вся Україна могла би стати великим туристичним маршрутом – настільки вона цікава і затишна держава. Єдине, що варто було б підкорегувати у цьому плані, – це високі ціни на відпочинок у Криму та подекуди в Карпатах.

"В Україні я пережив здоровий націоналізм"

Арон Матяш, Угорщина:

– Як угорець, радий повідомити вам, що ми були першими, хто визнав незалежність України в 1991 році (проте через польсько-українське братерство всі вважають, що першими були поляки). Тоді ж угорці відкрили перше посольство в Києві.

Українці – дуже давня і, водночас, юна нація. Адже ми знаємо, що український народ існував уже в 896 році нашої ери, однак отримав свою незалежність 20 років тому, а до цього ви перебували під іноземною владою (Польща, Австрія, Радянський Союз тощо). 20-ліття – дуже короткий термін, аби стати сильною консолідованою нацією, адже то тривалий процес. Можливо, саме це є причиною, чому немає належного державного управління, розповсюджена корупція. Перманентні зміни в урядах західного сусіда і Росії – також велика проблема, не кажучи вже про ставлення до ЄС, НАТО, СНД...

Люблю Україну. Чому? Тому що коли я відвідав її вперше (і це було вже кілька разів), то пережив так званий "здоровий націоналізм". Це означає, що українці люблять свою країну і своїх людей, але не за рахунок інших народів (що називається шовінізмом). У Центральній Європі, якщо хтось націоналіст, він ще й шовініст. З іншого боку, це абсолютний лібералізм, коли людині до вподоби інша нація, а не своя.

На мій погляд, найкращим і найбільш оптимальним є український підхід: щиро любити свою країну, але щоб не зашкодити іншим націям. Це те, про що я дізнався, і, як на мене, найвища цінність українців. Крім того, ви просто хороші люди, неймовірно талановиті у всьому, а дівчата ще й дуже вродливі.

Тож дуже люблю Україну, суспільство,  і єдине, що б я змінив, – це робочий процес держави. Менше корупції, більше відкритості, лібералізації візового режиму, не кажучи вже про членство в ЄС, тому що українці не просто такі ж, як європейці, вони – кращі.

"Вам доведеться інтегруватися з однією зі світових сил"

Артур Сєргеєв, Білорусь:

– Я, відверто кажучи, у цьому питанні сторонній спостерігач і не зовсім у курсі щоденних новин у вашій державі. Однак, безумовно, – за незалежну та сильну Україну. Для мене зрозумілою і відрадною була Помаранчева революція та прихід до влади Віктора Ющенка. Навіть за всіх недоліків його керування Україна встигла досить далеко просунутися у своєму шляху державного будівництва. Правління вашого нинішнього Президента я вважаю своєрідним реваншем проросійського табору і певним відкатом назад. Схоже на те, що геополітичні інтереси та потуги Росії починають чинити серйозний тиск на Україну, і ситуація у державі схилилася у бік східнослов'янських варіантів – відмова від розподілу влади, концентрація її в руках авторитарного правителя, залежність від думки Москви. Та все ж переконаний, що у вас доволі міцне національне коріння, аби виокремити цю незалежність, і доволі багато ресурсів, аби її відстояти. Проте гадаю, що вам доведеться інтегруватися з однією зі світових сил – чи-то з Європою, чи з Росією...

"Для українців важливо визначитися"

Мартін  ГБУР, Словаччина:

– Україна для мене – вели¬кий і незнайомий сусід, сло¬в'ян¬ська країна, яку дуже хочу для себе відкрити. Маю друзів у Львові, Києві та Ужгороді, тому вже побував в Україні багато разів. Ми, словаки, часто сюди навідуємося (передусім за покупками), але мало знаємо про вас, про ваші звичаї, історію. Звісно ж, стежимо за подіями у вашій державі. За 20 років Україна стала на ноги і заявила про себе у Європі. Знаю, що маєте дуже великий економічний потенціал, водночас присутнє і таке явище, як корупція. На мій погляд, для українців важливо визначитися, як вони далі хочуть жити: або стати частиною Європи, або бути нейтральною країною між ЄС та Росією. Гадаю, це фундаментальний вибір і від цього залежить, якою буде Україна, наприклад, років ще через двадцять.

"Українці щоразу демонструють свою спадщину, тільки-но є така нагода"

Люк МІССЕРІ, Аргентина:

– Усе, що я знаю про Україну, стосується сфери культури, літератури, бо багато читаю. Полюбляю український фольклор, Гоголя, особливо його "Тараса Бульбу". Друзі розповіли мені, що Чернишевський – дуже хороший письменник – теж українець за національністю.

Ваша держава має високорозвинену культурну спадщину, яка відрізняється від інших слов'янських народів, і українці пишаються нею, щоразу демонструють її, тільки-но з'являється така нагода. А ще у вас дуже цікава, милозвучна мова, не схожа на жодну іншу. З історії мене найбільше вразило, що на українській території колись було царство вікінгів, а згодом і Запорізька Січ – це дуже й дуже цікаво! Крім того, звісно ж, в Україні чарівні відомі актриси та моделі. Вражає своєю красою і Крим.

У моєму рідному містечку Мар-дель-Плата, до речі, досить багато українських мігрантів – вони тут проживають і працюють, об'єднуються у співтовариства. Проте хочу додати й трохи критики. Я так і не зміг відвідати вашу прекрасну країну, оскільки не отримав візи – у договорі між Аргентиною та Україною все досить складно, а мені так хочеться відчути той колорит, про який читав в історичній та художній літературі.

Думки збирали Наталія Тернавська, Надія Вишневська, Андрій Ганусич, Влад Микита

Теги: Україна, незалежність

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати