А все тому, що доглядати за спорткомплексом "Зоря", виявляється, нікому. Власник – ТОВ "Перечинський "Стеатит" – не має для цього можливостей, Перечинська міська влада – права. "Стадіон місту не належить, – пояснює ситуацію міський голова Перечина Мирослава Гуранич. – До 2010 року ми орендували його у приватного підприємства за символічну плату. Тоді за комплекс і відповідала міська влада. Районна адміністрація виділила 30 тисяч гривень – за них ми трішки облагородили територію. Зокрема, встановили нові лавиці для трибун, пофарбували перила. У 2010 році договір оренди закінчився". З того часу нової угоди сторони не підписали, відтак справи на стадіоні пішли геть кепсько. Доглядати за територією просто нікому. Міська влада з юридичної точки зору не має на це права, адже стадіон – не власність громади. Відтак приміщення, де мала бути роздягальня, руйнується, а лавиці ламають недовиховані люди.
Загалом, історія і нинішні реалії стадіону "Зоря" тісно пов'язані із колись потужним місцевим заводом "Стеатит". Як відомо, за часів СРСР для заводів розбудовувалася й соціальна інфраструктура – школи, садки, спорткомплекси тощо. Відтак стадіон "Зоря" у найближчому до Ужгорода райцентрі закріпили саме за "Стеатитом". У 90-ті завод викупив від Фонду держмайна комплекс будівель. За придбаними приміщеннями закріплювалося і футбольне поле. Так підприємство й стало власником спорткомплексу юридично. У 2000-ні роки Закарпатське відділення Фонду держмайна України вирішило, що спорткомплекс має належати державі. Однак усі суди визнали, що "Зоря" – власність "Стеатиту". Із 2005 по 2010-ий міська влада Перечина орендувала комплекс у підприємства за символічну 1 гривню на місяць.
Каменем спотикання між владою Перечина та ТОВ "Перечинський "Стеатит" щодо нової оренди на наступний термін стало різне бачення сторін щодо розміру податку на землю.
"Підприємство хоче, аби ми платили за оренду стадіону таку ж суму, яку воно має перераховувати місту за оренду тієї землі, якою користується, – зазначає Мирослава Гуранич. – Звісно, на таке погодитися не можемо. Адже тоді де-факто вийде, що оскільки "Стеатит" дає нам користуватися стадіоном, то не платитиме оренди. А то вже мінус для бюджету міста. Це не відповідає інтересам громади".
У директора ТОВ "Перечинський "Стеатит" Миколи Борисенка дзеркально протилежна позиція – не в інтересах підприємства те, що вони сплачуватимуть земельний податок, в тому числі і за стадіон, а місто комплексом користуватиметься безкоштовно. Водночас Микола Павлович наголошує, що він за те, аби стадіон працював для громади. Своїх ресурсів для утримання комплексу, як уже згадано, підприємство не має.
Тож ситуація поки у глухому куті. У Перечинській міській раді, тим часом, наголошують на важливості спортивного об'єкта для їхнього містечка. Перш за все тому, що райцентр має 3 футбольні команди. А "Зоря" – найбільш підходяще у районі місце для футбольних поєдинків. До слова, нині матчі тут однаково проводяться, а за самим полем доглядають футболісти. "Перед грою самі косимо, малюємо розмітку, – каже гравець перечинської команди "Карпати" Микола Радченко. – На стадіоні зустрічаються футболісти районного чемпіонату. А щонеділі проходять матчі й між трьома командами Перечина: нашою, міліцейською, а також із мікрорайону "Посьолок". І хоча зі стадіону нас ніхто не виганяє, однаково хотілося, аби тут був порядок, аби він був доглянутий".
Важливий для Перечина спорткомплекс і тому, що це чудове та зручне місце для концертів чи якихось інших масових заходів. Наприклад, щороку влітку саме на "Зорі" організовували "Кінотеатр під відкритим небом". "Стадіон найідеальніше місце для такого заходу, – зазначає одна з організаторів, представниця Молодіжної ради Перечина Марина Радченко. – Тут хороша акустика, людей на полі вміщається багато". Та цього року акцію із літнім кінотеатром у містечку провести не вдалося – невідомі зламали електрощитову і винесли звідти й дроти, й розетки. Тож тепер футбольне поле ще й без електрики. Словом, відсутність господаря дається взнаки повною мірою.
Оскільки стадіон Перечину потрібен, місцева влада вирішила шукати правди у суді. Відтак остаточне слово має сказати Феміда. Перечинцям же лишається сподіватися, що стадіон знову працюватиме для них, а не занепадатиме. До слова, саме на цьому спорткомплексі у 1991 році зібралося чи не піврайону, аби відсвяткувати проголошення Незалежності України. Тоді ніхто не міг припустити, як виглядатиме стадіон через 20 років...
Ярослав ГУЛАН, фото автора