Квасово на Берегівщині має замок і палац, свою газету, велоеквілібристів та чимало скарбів

За твердженням відомого закарпатського історика Йосипа Кобаля (до речі, уродженця села), Квасово вперше згадується в грамоті латинською мовою, датовано її 24 червня 1295 року (а ось перша згадка в документах про замок належить до 1390 р., коли його отримав у дар від польського короля Сигізмунда угорський феодал Янош Нодьмігай). Отже, селу нині 716 поважних літ. А 20 мільйонів років тому тут, кажуть геологи, – важко повірити – було дно моря.

Нині у селі багато молоді, яка вміє і, головне, хоче працювати. Утім, як і розважатися та відпочивати після трудових буднів. Як саме – показали під час святкування Дня села, що відбулося нещодавно.
Урочистості проходили на площі біля Будинку культури – гордості квасівців. Звели його ще 1961 року. Споруда на 250–300 місць не знала капітального ремонту майже піввіку. А ще здорово постраждала від паводків 1998-го і 2001-го. У селі було зруйновано майже 50 будинків, а в закладі культури прогнила підлога, завалилася піч. Сільрада насамперед узялася захищати село: тепер тут надійні бетонні протипаводкові огорожі. Держава виділила значну грошову компенсацію на відновлення хат. А ось на реконструкцію БК коштів у сільському бюджеті не вистачило.

Утім 2007 року силами громади нарешті зробили косметичний ремонт (оновили сходи, підлогу залили бетоном). А остаточний, енергоощадний, провели 2009 року за сприяння Програми розвитку ООН "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду". Замінили вікна й двері, полагодили дах, утеплили підлогу. Половину коштів (ґрант) надала міжнародна організація, другу – районна адміністрація та рада, 5 % – зібрали мешканці села. Вклалися в 146 тисяч гривень. Зате тепер тут справжній громадсько-культурний центр села. У приміщенні розташувалася сільська рада, бібліотека, діють молодіжні й шкільні гуртки, влаштовуються святкові вечори, дискотеки, загальні збори. Навіть жителі довколишніх сіл частенько навідуються сюди, аби відвідати якийсь захід. Планують незабаром відновити й показ кінофільмів у вихідні дні.

День села розпочався незвично: місцеві спортсмени (хлопці й дівчата) показували дивовижні трюки велоеквілібристики. Раніше тренуватися в цьому унікальному для Закарпаття виді їздили у Великі Береги, де виховує майстрів двох коліс Тихомир Гейці. А нещодавно філія спортшколи запрацювала й у Квасові. Отже, своїх спортсменів село вже має – і покладають на них велику надію, бо виступають з успіхом і на міжнародних змаганнях.

Надалі сільський голова Ква¬сова Василь Губаль люб'язно запросив усіх до святкового концерту. А заступник голови Берегівської райдержадміністрації Владислав Гоблик наголосив, що з року в рік Кваси стають усе гарнішими, привабливішими, а місцевому люду є чим пишатися. Видно, що є в селі мудрий господар та й мешканці працьовиті, щирі, милі та гостинні.

Благословив зібрання і місцевий священик греко-католицької церкви отець Віталій (Полянський). Говорив, як завжди, від щирого серця, образно. Зауважив, що бачить: жителі Квасова справді за останні роки помітно об'єдналися в прагненні зробити своє село взірцевим.

Поки у стінах Будинку культури тривала культурна програма (яка, до речі, розпочалася зі співу українського гімну у виконанні жіночого хору), на подвір'ї пов¬ним ходом ішла підготовка до святкової вечері: у чотирьох великих казанах варилися юшка, боґрач. Особливо смачно пахло біля намету, де зібралися бувалі мисливці.

Цікаво, що має Квасово і свою газету: редагує її досвідчений журналіст, а в минулому голова колгоспу та голова сільради, інтелігент Еміл Турані. Однак виходить часопис лише зрідка, коли є гроші й натхнення у творця. Бо новинка під назвою "Лонт" (від місцевого урочища) – радше тільки хобі для пана Еміла. Утім про цей часопис якось стало відомо всій Україні, завдяки сюжету на телеканалі "1+1".

Сподіваються у Квасові й на великий приплив туристів найближчими роками. Бо є чим похвалитися селу, є що показати. Зокрема, це руїни середньовічного замку й феодальний палац Ференца Погані. Власне фортеця розміщена на вершині гори, де потічок Великий Ярок впадає в річку Боржаву. Звідси провадили контроль за сухопутним соляним шляхом і виходом з Боржавської долини. Власниками замку певний час була родина Мотузної. Звідси починалися набіги на сусідські маєтки. Тому угорський парламент 1563 року навіть ухвалив спеціальний указ, за яким було доручено захопити й зруйнувати Квасівський замок. Але зроблено це було лише згодом – під керівництвом полководця Лазаріуса Шевенді. Відтоді руїни Квасівського замку поросли чагарниками, однак досі приваб¬люють до себе мандрівників і любителів історії.

Археологічні дослідження показали, що на території села існувало кілька десятків стоянок кам'яного та бронзового віку – знайдено кам'яну зброю і знаряддя праці неандертальців.
Час від часу знаходять у землі і скарби – переважно бронзові предмети. Історик Йосип Кобаль якось розповів, що зацікавився археологією ще в дитинстві. Його односельці під час городніх робіт викопали якийсь "непотріб" і, не знаючи що з ним робити, виклали на борозну, а він підібрав і згодом визначив, що то бойові сокири бронзового віку. Частину скарбу передав археологам УжНУ навіть написав курсову роботу на основі знахідки, частину залишив у шкільному музеї. До речі, у XIX ст. у Квасові знайшли скарб срібних монет. Багате село і на каолін – білу глину, яка дуже цінувалася, бо робили з неї фарфор, не гірший за китайський. Вивозили її навіть у Відень.
Щодо сучасних мешканців села, то їх предки прибули сюди, за дослідженням Йосипа Кобаля, лише в середині XVIII ст. Після визвольної війни під проводом Ференца Ракоці II село практично спорожніло і тільки згодом почало заново заселятися – переважно українцями з нинішніх Іршавського та Мукачівського районів. Мешканці цього населеного пункту в 1773 році відновили греко-католицьку церкву, а в 1895-му збудували нову, кам'яну, яка донині є головним духовним осередком громади. Нещодавно тут завершився сучасний ремонт.

До речі, зараз тісно підтримують зв'язки зі Словаччиною. Зокрема, вже тиждень у Квасові квартирує християнський табір місіонерів. Це студенти з різних словацьких міст та сіл, які під керівництвом священика отця Петера спілкуються з місцевою молоддю. І не лише вивчають Слово Боже, а й займаються спортом та ставлять театральні сценки. Разом із вихованцями виконали декілька запальних танців і на цьогорічному Дні села. Своє вміння показали і гуртківці, і вихованці дитячого садка, який також отримає ґрантову підтримку на відновлення.

Олександр Ворошилов

Теги: село, Квасово, скарби

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати